Історія написання третьої, завершеної опери Р. Вагнера, створеної за романом англійського письменника Е. Бульвер-Літтона. Творчість автора роману, реальний прототип образу центрального героя, особливості художнього відтворення історичних подій у творі.
Аннотация к работе
Розглянуто творчість автора роману, зокрема реальний прототип образу центрального героя, особливості художнього відтворення історичних подій у творі. Здійснено висновок про вдале співвідношення в лібрето сольних характеристик головних героїв і розгорнутих ансамблево-хорових сцен, завдяки якому композитор створив композицію, подібну до великої хвилі, піднесеної аж до кульмінації у фіналі третього акту і поступового спадом, що відповідав краху місії Рієнці і його загибелі. опера вагнер музичний Вагнер вважав «Рієнці» і більш ранні опери «Феї» та «Заборону кохання» лише юнацькими спробами, протягом життя композитора і після його відходу «Рієнці» ставили поряд із найбільш зрілими його партитурами. Вагнера, а коли до композитора потрапив його новий історичний роман, він був уже відомим у літературних колах. Зацікавлення письменника Римом, його долею невдовзі набуде продовження в історичному романі «Рієнці, останній з римських трибунів» («Rienzi, the Last of the Roman Tribunes», інші назви: «Свобода без закону, або останній римський трибун»; «Останній римський трибун»; «Кола Ді Рієнзі.