Юридична сутність опіки як правового інституту, правосуб"єктність підопічних. Суб’єкти правової охорони майнових прав фізичних осіб. Перелік заборон для призначення особи опікуном. Правова охорона житлових прав. Головні особливості захисту майнових прав.
Аннотация к работе
3 Конституції України, набуває при вирішенні питань щодо охорони та захисту особистих та майнових прав малолітніх осіб, а також осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, та осіб, які тривалий час відсутні у місці поживання (визнаних безвісно відсутніми). З розвитком торгівлі і комерції, виникнення ринку капіталів, ускладнення форм господарського життя, коли у приватній власності фізичних осіб (в тому числі й таких, щодо майна яких встановлюється опіка) зявилося майно, яке має значну цінність (використовується у підприємницькій діяльності), встановлення опіки над майном лише заради збереження цих обєктів без їх використання є недостатнім. Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз опіки як способу охорони майнових прав фізичних осіб, обґрунтування і внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини щодо встановлення, здійснення та припинення опіки над майном. У звязку з цим опіка має декілька змістових визначень і може розглядатися як: а) правовий інститут; б) спосіб охорони (захисту) особистих та майнових прав певних категорій осіб; в) вид правової допомоги з боку держави особам, які не можуть самостійно здійснювати свої особисті та майнові права. У звязку з цим доводиться, що: а) договір управління майном при опіці повинен укладатися лише при необхідності постійного управління майном; б) управитель зобовязаний звітувати про хід виконання договору перед органом опіки та піклування як у випадку укладення договору управління цим органом, так і опікуном; в) у разі відсутності в управителя майна, достатнього для відшкодування збитків, заподіяних вигодонабувачеві (власнику), опікун та (або) орган опіки та піклування як установники управління повинні притягуватися до субсидіарної відповідальності; г) опікун та орган опіки та піклування не можуть визнаватися установниками управління, оскільки згідно з ч.1 ст.1032 ЦК ним може бути лише власник.Для визначення місця правових норм, що регулюють опікунські відносини, автором запропоновано розрізняти два основних види подібних відносин: внутрішні - власне відносини по опіці (відносини між опікуном та підопічним) та зовнішні - відносини, повязані з опікою (між опікуном та органом опіки та піклування, між опікуном та третіми особами тощо). До зовнішніх відносин слід віднести дві групи правових звязків: а) відносини, що ґрунтуються на засадах влади і підпорядкування - між державними органами різної компетенції (місцевими виконкомами і відділами по охороні здоровя, соціального забезпечення тощо, а також відносини між органом опіки та піклування та опікуном); б) відносини, в які вступає опікун з третіми особами при здійсненні своїх повноважень: цивільні (при вчиненні опікунами, як законними представниками підопічних, правочинів щодо переданого під опіку майна тощо), сімейні (при стягненні аліментів на утримання підопічного і т.п.), фінансові (при перерахуванні пенсій та грошових коштів підопічного на банківський рахунок і т.д.) та ін. При порівнянні різноманітних способів охорони особистих та майнових прав фізичних осіб, які не можуть їх самостійно здійснювати (усиновлення, призначення помічника дієздатній особі, піклування, передача у прийомну сімю, під патронат тощо) виявлено специфічні прийоми, які застосовуються для охорони майнових прав осіб, щодо майна яких встановлюється опіка: а) виникнення опікунських відносин на підставі адміністративного акту; б) безоплатність здійснення опіки; в) строковий характер опіки; г) надання опікуну максимально широких повноважень у сфері охорони майнових прав підопічних осіб. Розділ 2 “Субєкти правової охорони майнових прав фізичних осіб при опіці” присвячений дослідженню правового становища субєктів, які забезпечують охорону майнових прав фізичних осіб при опіці (осіб, щодо майна яких встановлюється опіка, опікунів та органів опіки та піклування) і складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.3 “Правовий статус опікунів”, враховуючи зроблені у підрозділі 1.1 висновки щодо виділення внутрішніх та зовнішніх відносин по опіці, відзначається, що особливість правового статусу опікунів проявляється, перш за все, в їх певному двоїстому положенні: опікуни одночасно є учасниками як внутрішніх (опікун - підопічний), так і зовнішніх (опікун - орган опіки та піклування, опікун - треті особи) правовідносин по опіці.У звязку вона має декілька змістових визначень і може розглядатися як: а) правовий інститут; б) спосіб охорони (захисту) особистих та майнових прав певних категорій осіб; в) вид правової допомоги з боку держави особам, які не можуть самостійно здійснювати свої особисті та майнові права. Виходячи з того, що: 1) інститут опіки включає до свого складу низку правових норм як майнового, так і немайнового характеру, 2) відносини, що виникають при встановленні та здійсненні опіки, є предметом регулювання різних галузей права; 3) в цілому норми, які регулюють опікунські відносини, не діють автономно, а являються єдиним компле