Аналіз питань, які стосуються визначення місця оцінних понять у структурі сімейних правовідносин. Проблеми їхньої ідентифікації в кожному зі структурних елементів правовідносин. Позитивні та негативні властивості в урегулюванні сімейних правовідносин.
Аннотация к работе
Це означає, що поняття, які оцінюватимуться, повинні відображати властивості предмета, обєкта, субєкта, прав та обовязків учасників сімейних правовідносин тощо, так як дадуть змогу точно відмежувати їх від інших понять за змістом і обсягом. Фетісов, досліджуючи теоретико-правовий аспект «оцінних понять», виводить таку дефініцію цього феномена, як-то: «Санкціоноване нормою права або таке, що виникає в процесі правовідносин між субєктами в суспільстві (завжди соціально значуще) явище, що має метою найбільш загальним способом характеризувати найбільш загальні властивості різноманітних предметів, явищ, дій, процесів, і таке, що навмисне не конкретизоване законодавцем або безпосередньо учасниками правовідносин з метою надання більш широких повноважень субєктам правозастосування шляхом вільної оцінки в межах конкретної правозастосовної ситуації, але в межах, що допускаються правом і що дають, у свою чергу, субєктам, які реалізують правову норму, можливість урахувати індивідуальні особливості справи, з дотриманням функціонального призначення нормативного припису» [15, с. І незважаючи на те, що фактично можливість тлумачення завжди покладена на суб’єкт права, сам суб’єкт, який є безпосереднім елементом сімейного правовідношення, як і його інші елементи (об’єкт і зміст - права й обов’язки, поведінка) підпадають під спектр феномена «оцінного поняття», власне, охоплюються ними через прив’язку, що зводить кількісний і статусний склад субєктів у ранг «оцінності». 2 Сімейного кодексу України (далі - СК України) поряд з учасниками сімейних правовідносин із чітко визначеними в контексті сімейно-правого статусу субєктами, такими як «подружжя», «батьки», «діти», «усиновлювачі», «усиновлені», «матір», «батько», «бабка», «дід», «прабабка», «прадід», «внуки», «правнуки», «брат», «сестра», «вітчим», «падчерка», «пасинок» тощо, застосовує термін «інші члени сімї» (ч. Також у силу цього виникає неспроможність урегулювати (подолати під час вирішення правового питання) конкуренцію між субєктами: «родичами» - «іншими родичами», «члени сімї» - «інші члени сімї», і, що головне, усіх їх у протиставленні до «конкретних осіб» тощо, адже виходить, що інші члени сімї не є конкретними, а тому не можуть наділятися повноваженнями щодо регулювання сімейних відносин з тією чи іншою засадничою метою (ч.