Дослідження особливостей малої прози Михайла Андрієнка-Нечитайла (1894-1982), зокрема, смислових домінантів, засобів характеротворення, світоглядних орієнтирів письменника, визначання онтологічного виміру творів митця. Визначення ідіостиля автора.
Аннотация к работе
У статті зясовуються особливості малої прози Михайла Андрієнка-Нечитайла (1894-1982), зокрема, розкриваються смислові домінанти, засоби характеротворення, студіюються світоглядні орієнтири письменника, визначається онтологічний вимір творів митця. Отже, міркуючи про значення збігу, оповідач наголошує на антиномії зовнішнього і внутрішнього складників, де тільки перший має ілюзорну відкритість через сумнівну обєктивність у рецепції подій та їх субєктивну інтерпретацію, а другий закритий до початку самопізнання власне особистістю, залишається таємницею навіть для найближчого оточення. Водночас письменник підкреслює, що сутність індивіда не можна осягнути вповні, бо існує чимало трансформацій, які свідомо чи несвідомо зазнає людина під впливом різних обставин, здобуваючи нові іпостасі. Гра в образи супроводжує особу протягом життя, однак часто маска заважає побачити єство, виступає лакмусом чи полонить свого власника. Аби увиразнити непересічну постать емігранта-іспанця та посилити правдоподібність зображення оповідач виокремлює з гамірного товариства осіб, у котрих легко впізнати щоденних стрічних-знайомих: закохана пара, яка вірить у всілякі пророцтва; запальна сварлива Ніта, яка прагне бути почутою - тож постає універсальним експертом, оцінює дії усіх можливих установ, явища світового ґатунку; афроамериканець, котрий намагається переконати в аристократичному походженні; юнак, який живе нездійсненними мандрівками.