Виявлення елементів знання. Аналіз механізмів взаємодії онтології з фізичним і космологічним науковим знанням. Спільність і відмінність механік Аристотеля і Ньютона. Оцінка структурних елементів нової реляційної парадигми в засадах фізичного знання.
Аннотация к работе
Стрімкий розвиток сучасної науки і, насамперед, фізики та космології у XX та початку XXI сторіч поставили перед самими фізиками і перед науковим співтовариством у цілому низку принципових питань, що вимагали "виходу" за рамки власно фізичної тематики і звернення до таких філософських проблем, як проблема існування, проблеми логіки і методології наукового знання, низки гносеологічних проблем і деяких інших. Згідно з цим поглядом наука взагалі і фізика і космологія зокрема як свій базовий елемент передбачає теорію, яка крім емпіричних засад, має ще широкий спектр і позаемпіричних, у тому числі і філософських. Ці теорії описують світ у гранично загальних властивостях, однак вони не мають емпіричної бази, і в контексті цієї проблеми питання про онтологічні засади фізичного знання здобувають актуальність. Мета дисертаційного дослідження - побудувати модель онтологічних засад фізики та космології взагалі, та сучасної фізики та космології зокрема, а також подати механізм взаємодії онтологічних засад фізики та космології з іншими елементами наукового фізичного та космологічного знань. Застосовувати знайдену в такий спосіб схему онтологічних засад фізики і космології до результатів подальшого розвитку фізичного та космологічного знань, перевіряючи її ефективність, установити, на яких історичних етапах розвитку, насамперед фізики, вона "працює" (механіка Ньютона).У третьому підрозділі першого розділу розглядається онтологічна концепція Аристотеля як базис його фізики і космології. Зокрема доведено, що завдяки використанню цієї концепції фізика Аристотеля дістає всі три основні елементи наукового фізичного знання: абстрактну теоретичну схему, проекцію цієї схеми на емпіричний матеріал і дисциплінарну онтологію (наукову картину світу). Як абстрактну теоретичну схему можна розглядати аристотелеву механіку, яка описує рух тіл під дією сил як її проекцію на емпіричний матеріал - "аргументи від очевидності", до яких апелював Аристотель, і як дисциплінарну онтологію (наукову картину світу) - уявлення про первинне існування субстанціональних, одиничних тіл, сприйманою всією повнотою органів почуттів. В абстрактній теоретичній схемі фізики Аристотеля так само відсутній математичний формалізм, і моделі носять тільки логічний характер, а проекція абстрактної теоретичної схеми на емпіричний матеріал не структурована. Отже, і абстрактна теоретична схема, і її проекція на емпіричний матеріал у порівнянні з фізикою Аристотеля змістовно змінилися, однак онтологічні засади, тобто дисциплінарна онтологія, залишились такими самими.Стьопину є теоретична схема, що будується з різних (математичних, логічних) моделей, які взаємно доповнюють одна одну, проекція теоретичної схеми на емпіричний матеріал і наукова картина світу (вона ж дисциплінарна онтологія), у рамках якої абстрактні обєкти теоретичної схеми здобувають онтологічний статус, тобто стають обєктами фізичної реальності. У процесі історичного розгляду становлення та розвитку фізичного і космологічного знань було виявлено, що онтологічні засади фізики та космології не функціонують за однаковою схемою на всіх етапах історичного розвитку фізичного і космологічного знань, як це передбачається в моделі В.С. Стьопина. З погляду логіки відмінність між субстанціональною і реляційною парадигмами полягає в тому, що в субстанціональній парадигмі обєкт дослідження, узятий як логічний субєкт наукового висловлення, є первинною даністю, поданий у всій повноті почуттєвого сприйняття, і завдання дослідника - "витягти" з нього властивості, що вже містяться в ньому. У другій, реляційній парадигмі наявність предикатів дає змогу сконструювати з них більшу різноманітність обєктів, і завдяки цьому зміст, як і "спектр" предметів дисциплінарної онтології ширше, сюди входять елементарні частинки речовини і поля, простір-час, а також обєкти "фантомних", неверіфікованих нині теорій Мультиверсум, струни, петлі і деякі інші обєкти, що являє собою "стратегію", відмінну від "стратегії" механіки. Так, незважаючи на використання логіки в конструюванні теоретичної схеми, однозначний поділ на обєкти дисциплінарної онтології (тіла) й абстрактні обєкти теоретичної схеми (фізичні тіла) ще не був виконаний повністю, у теоретичній схемі був відсутній математичний формалізм і можливість будувати математичні моделі (хоча інші типи моделей уже будувалися, - наприклад, модель взаємодії тіл за допомогою сил).