Особливості рецепції інваріантних структур у літературознавчих дослідженнях. Вивчення своєрідності експлікації онтологічних універсалій у прозовій творчості письменників 1920-1930-х, специфіки реалізації культурно-історичних універсальних категорій.
Сучасне українське літературознавство характеризується посиленням уваги до питання реалізації в художніх текстах базових міфологічних структур, традиційних образів, універсальних категорій, оскільки подібний підхід надає можливість цілісного вивчення літературного процесу, корпусу текстів певного літературно-мистецького періоду, творчості окремого письменника чи якогось твору із залученням широкого не лише вітчизняного, а й всесвітнього загальнолітературного і культурного контексту. Саме тому сьогодні все більше дослідників звертається до універсально-культурного аналізу, хоча цей підхід до розуміння та інтерпретації твору лише починає опановуватися в сучасній літературознавчій науці. Універсально-культурний аналіз художніх текстів дає змогу розкрити специфіку взаємодії культури та літератури, визначити провідні культурні коди, своєрідність реалізації певного типу культури в художній творчості. Важливість осмислення української прози 20-30-х років як певного цілісного явища в контексті всього літературного процесу, виокремлення специфіки моделювання світу окремими письменниками ініціює звернення до аналізу функціонування в текстах універсальних структур, що визначають базові орієнтири існування людського мікрокосму згідно з універсальними законами макрокосму. Чижевський та інші, у працях яких застосовано універсально-культурний аналіз чи його елементи, висвітлено особливості розвитку літератури, зокрема періоду 20-30-х рр., проаналізовано головні світоглядні орієнтири письменників та звернено увагу на функціонування окремих універсалій і міфологем, що визначають індивідуально-авторську картину світу певних авторів.Перший розділ “Універсальні виміри філософсько-культурологічного та літературно-художнього освоєння дійсності” присвячено аналізові загальнотеоретичних філософських, культурологічних та літературознавчих концепцій універсалій, а також окресленню загальних тенденцій у прозі 20-30-х рр., що вплинули на втілення в текстах прозаїків тих чи інших інваріантних категорій. Таким чином, важливим аспектом стає усвідомлення того, що кожна з універсалій реалізується в художньому тексті як продукті конкретного буття митця та специфіки його свідомості, котрий є вектором для цілісного аналізу феномену буття людини. Так, набуло нових вимірів втілення іммортальності у творах (універсалія безсмертя стала визначальною константою мислення в новій реальності), домінантною категорією в рамках формули “народження - життя - смерть” виступала мортальна універсалія, превалювання якої особливо відчутно позначається на експлікації генетивного начала. Яновського, який не був розстріляний в 30-х, але був гнаним і замовчуваним, зараховують іноді до “розстріляного відродження” та ін.), повязаний не з власне літературними явищами, а з ідеологічними маркуваннями художньої творчості письменників, зі сприйняттям чи несприйняттям навязуваної системи цінностей тоталітарної доби, він відбиває (зокрема, через своєрідність рецепції тоталітарного міфу) домінування певного типу світосприйняття, а отже, реактуалізацію в текстах тих чи інших універсалій. Подібна узагальнена тенденція має, звичайно ж, низку винятків, амбівалентних реалізацій універсалій на різних рівнях одного тексту та в різних творах одного автора, що вказує на існування свідомого й несвідомого планів втілення універсалій, а також відображення антитетичних явищ як результату конструювання певним письменником власної авторської картини світу, в якій, крім того, активізуються ментальні та надментальні інваріантні структури.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
