Неавтентичність публіцистичних виступів 1940-1941 рр., тривалий час приписуваних перу О. Кобилянської. Роман "Апостол черні" як органічне поєднання двох струменів, виявлених у небелетристичних творах Кобилянської та в її малій прозі останнього періоду.
Аннотация к работе
За Ольгою Кобилянською (1863-1942), одним з найвидатніших майстрів української та світової літератури, закріпилася класифікація письменниці кінця XIX - початку XX століття, з якою стикаємося повсюдно, починаючи від шкільних підручників і завершуючи найсоліднішою на сьогодні “Історією української літератури” у восьми томах, де читаємо: “Однією з найпомітніших постатей в українській прозі кінця XIX - початку XX століття є Ольга Юліанівна Кобилянська”, “в українській літературі кінця XX - початку ХХ ст. Томашука, М.Лещенко), на його трактуванні позначився більшою чи меншою мірою вплив тодішньої панівної марксистсько-ленінської методології, а значить, вони перебувають на більшій чи меншій відстані від справді обєктивного поцінування досліджуваної нами творчості. Мета дисертаційного дослідження полягає в окресленні обєктивної картини життя і творчості Ольги Кобилянської останніх десятиліть, починаючи від 1914 р., в спростуванні поширеної думки про те, що цей період був малопродуктивним, позначеним помітним спадом у діяльності письменниці, а в кінцевому підсумкові - у доведенні того, що О.Кобилянська - письменниця не тільки кінця XIX - початку ХХ ст., що вона внесла значний вклад і в українську літературу наступних десятиріч. простежити ідейно-художню еволюцію малої прози письменниці 1914-1931 рр.; кобилянська публіцистичний роман розглянути роман “Апостол черні” як органічне поєднання двох струменів, виявлених у небелетристичних творах О.Кобилянської та в її малій прозі останнього періоду, а відтак - як твір, що достойно увінчав довголітній творчий шлях видатної української письменниці; Кобилянської, але не тільки ті, що ввійшли до найповнішого на сьогодні, пятитомного видання 1962-1963 рр., а й багато інших, які включалися до “рухівського” девятитомника 1927-1929 рр., друкувалися в окремих прижиттєвих виданнях письменниці (збірки оповідань “Сниться”, “Але Господь мовчить…”, роман “Апостол черні”), в журналах “Літературно - науковий вісник”, “Нові шляхи”, “Критика”, “Нова хата”, “Жіноча доля”, “Плужанин”, “Промінь”, “Самостійна думка”, “Нова Україна”, в альманасі “Ольга Кобилянська” (1928), в газетах “Військовий листок Штрифлєра”, “Громадський голос”, “Рідний край”, “Час”, “Свобода” та в інших.У першому розділі “Про стан літературознавчого вивчення останнього періоду життя і творчості Ольги Кобилянської” відзначено, що період від 1914 р. залишається з усіх найменш знаним. Більше того, приміром, В.Микитась у статті “До питання про ідейну боротьбу навколо творчості Ольги Кобилянської” одним із аргументів висунув статті адоративного характеру 1940-1941 рр., які приписувались перу письменниці. Підрозділ 2.2. присвячений аналізові автобіографій 1920-х років, в ньому також зясовується наявність автобіографічного елементу та його співвідношення в різних текстах О.Кобилянської. що дає нам підстави виділити такі групи творів: Стосовно автобіографій О.Кобилянської 1920-х рр.дисертантка дійшла висновків: 1. Оглядаючи літературно-критичний доробок О.Кобилянської, починаючи від критичних статей та рецензій на твори Осипа Маковея (1890-ті р., передмови про оповідання Марка Вовчка, опублікованої в 1903 р., зазначаємо, що дослідницький запал авторки не згас і в останній період творчості. Поділяючи думку І.Денисюка, який кваліфікував “Пресвятая Богородице...” як еротичну новелу, дисертантка стверджує, що цей твір разом із новелою “Путіфара” складає єдиний у творчості О.Кобилянської рідкісний зразок новелістичного диптиха, де одна подія, одна любовна історія повідана по-різному, одне коло персонажів висвітлено в абсолютно різних ракурсах.