Дослідження особливостей внутрішніх та зовнішніх арбітражних рішень. Розгляд проблеми оптимізації процесу приведення до виконання арбітражних рішень в Україні. Аналіз ознак внутрішніх арбітражних рішень з урахуванням досвіду інших європейських країн.
Аннотация к работе
Якщо ж арбітражне рішення, яке винесене в іншій країні або навіть і Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, не виконується належним чином в Україні, то це нівелює систему захисту прав у міжнародному арбітражі, підриває довіру до українських субєктів господарювання як до надійних партнерів та й взагалі шкодить іміджу України. Виконання арбітражних рішень забезпечується та гарантується не лише багатосторонніми конвенціями, учасником яких є Україна, а й національним законодавством та дієвою процедурою приведення до виконання арбітражних рішень. Слід зазначити, що загальні вимоги щодо арбітражних рішень, які підлягають виконанню, закріплені у Нью-Йоркській конвенції 1958 року, однак порядок визнання і приведення до виконання арбітражного рішення міжнародна спільнота залишає на розсуд держави, в якій арбітражне рішення підлягає виконанню, а отже України. Тобто, процес виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в Україні включає в себе процедуру обов’язкового визнання зазначеного рішення державним судом, що й відрізняє процедуру виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів та іноземних судів від виконання рішень національних судів в господарських справах, а отже процедура приведення до виконання арбітражних рішень в Україні потребує додаткової регламентації та вдосконалення. Зазначені науковці підкреслюють, що питання визнання і примусового виконання іноземних арбітражних рішень як прототипу іноземного судового рішення знаходить кардинально протилежні відповіді в різних правових системах і в доктрині міжнародного комерційного арбітражу, хоча Постановою Ради ЄС 44/2001 від 22 грудня 2000 року «Про юрисдикцію, визнання і приведення у виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах», як і раніше прийнятих Брюссельській конвенції 1968 року та Луганській конвенції 1988 року, було виключено поняття «арбітраж» із сфери виконання і визнання іноземних судових рішень4.Слід підтримати позицію науковців щодо недоцільності ототожнення процедур приведення до виконання в Україні рішень іноземних судів та рішень міжнародних комерційних арбітражів. Для приведення до виконання рішень іноземних судів пропонується залишити існуючу процедуру, передбачену ЦПК України, а для виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів слід розробити іншу, з урахуванням світового досвіду та міжнародних стандартів.