Запровадження поняття трудового майнового правопорушення. Право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Створення інституту матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівнику.
13 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи в цьому напрямі», якою ще раз наголосила, що демократія, верховенство права, неухильне дотримання прав людини та забезпечення її основоположних свобод є головними принципами внутрішньої політики України, на утвердження та розвиток яких має бути спрямована діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування [1]. Приєднавшись до основнихміжнародно-правових актів у галузі захисту трудових прав, Україна прийняла на себе позитивний обовязок «вживати в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних нею прав усіма належними способами, включаючи вжиття законодавчих заходів» [2]. Задеклароване державою право на працю не є виключенням - без дієвих механізмів його охорони, захисту та відновлення неможливо реалізувати мету трудового права, що полягає в убезпеченні найманого працівника від свавілля роботодавця. Взагалі, судова система є найбільш мобільною з-поміж інших гілок державної влади, адже для відновлення (захисту) порушеного права необхідний відносно незначний проміжок часу, рішення в першій інстанції приймається суддею одноособово та не потребує проходження комітетів, громадських слухань, комісій, голосування в парламенті тощо, за наявності міжнародної правової норми, якій суперечить національне законодавство, суд, на відміну від інших органів державної влади, може безпосередньо застосовувати цю норму, не очікуючи її імплементації до національного законодавства або будь-яких урядових вказівок. Якщо роботодавець затримав виплату працівникові заробітної плати або її частини на один і більше календарних місяців, останній має право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари та тарифів на послуги на підставі Законів України «Про оплату праці» [12] та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» [13], відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати [14].Ідея абсолютної визначеності та перераховування підстав для настання матеріальної відповідальності роботодавця, втілена в статтях 47, 115, 116, І17, 173, 235 Кодексу законів про працю України, є нелогічною та ускладнює правозастосування, адже передбачити заздалегідь всі реальні ситуації неможливо. До моменту прийняття законодавцем Трудового кодексу України, було б доречно зобовязати роботодавців під розписку ознайомлювати працівників зі змістом статей 7, 8, 9 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»[20], згідно з якою кожна особа, яка перебуває під юрисдикцією України, має право на отримання в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування безоплатної первинної правової допомоги у виді отримання правової інформації, консультації або розяснення, складення скарг, заяв та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
