Сучасний стан розвитку науково-теоретичних підходів до визначення правової природи торгового знаку(марки, найменування, бренду) та їх характеристика. Напрями вдосконалення законодавства України у сфері охорони та захисту знаків для товарів і послуг.
Аннотация к работе
Суттєве оновлення всього цивільного законодавства України і, ширше: прагнення до інтеграції та гармонізації національного законодавства в галузі охорони права інтелектуальної власності із законодавством країн Європейського Союзу і Світової організації торгівлі (далі - СОТ) потребує розробки нових теоретичних і практичних підходів до проблеми охорони права на знаки для робіт та послуг в рамках досить жорстких стандартів і норм щодо охорони і забезпечення надійного захисту прав на торгові марки, знаки, комерційні найменування, визначених в Угоді ТРІПС та Директивах Ради ЄС. Відсутність в Україні належної законодавчої бази в галузі охорони права на знаки для робіт та послуг була обумовлена насамперед тим, що в умовах адміністративної економіки торговельна марка не могла виконувати роль, що їй відводиться, її функції мали дещо викривлений характер. Як наслідок - відсутність ефективного механізму захисту прав на знаки для робіт та послуг та належної законодавчої бази, де б враховувалися інтереси як тих осіб, яким належить виключне право на знаки для робіт та послуг, так і третіх осіб, що діють на внутрішньому і зовнішньому ринках товарів та послуг, що спричинило значну кількість порушень цих прав. З розвитком ринкових відносин в Україні почастішали прояви недобросовісної конкуренції, повязаної з незаконним використанням права на знаки для робіт та послуг. Метою даного дослідження є проведення комплексного аналізу виключного права на знаки для робіт та послуг та одержання науково-обґрунтованих і достовірних результатів та запропонувати рекомендації стосовно охорони та ефективного захисту права на знаки для робіт та послуг із наступною можливістю їх використання при здійсненні реєстрації, проведенні експертизи, правової охорони і використанні права на знаки для робіт та послуг.Зі створенням міжнародного ринку правове регулювання суспільних відносин в галузі охорони права на торгову марку розвивається у напрямку поєднання норм внутрішнього цивільного законодавства з положеннями міжнародних угод. Ці зміни були продиктовані вступом у дію нових міжнародних і регіональних угод, серед яких Угода TRIPS, яка набрала чинності у 1996 році, Директива з гармонізації Європейського Союзу (1989 рік), Інструкція по гармонізації Європейських торгових марок (1994 рік), які поклали початок новим тенденціям охорони торгових марок [3, с. На підставі статті 19 Паризької конвенції в галузі охорони торгових марок, був прийнятий цілий ряд спеціальних міжнародних документів: Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р., Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації товарних знаків від 15 червня 1957 р., Договір про реєстрацію товарних знаків від 12 червня 1973 р., Віденська угода про заснування Міжнародної класифікації зображуючих елементів знаків від 12 червня 1973 р. та інші [13, с. Мадридська угода, як і Паризька конвенція, заснована на принципі територіальності, передбачає необхідність охорони торгової марки в країні походження і можливість будь-якої держави відмовляти в охороні, якщо це суперечить її національному праву. Протокол дозволяє реєструвати торгову марку в країнах-учасницях Мадридської угоди, країнах, що підписали Протокол, і країнах Європейського Економічного Співтовариства одночасно.Угода TRIPS встановлює стандарти, яких повинні притримуватись країни-члени СОТ у галузі охорони та захисту обєктів інтелектуальної власності. За умовами СОТ країна-учасник повинна забезпечити відповідність стандартам, які встановлені в Угоді на момент вступу чи після закінчення перехідного періоду, надання якого передбачено в деяких чітко визначених випадках. 15(1) Угоди TRIPS дає загальне визначення торгової марки - це будь-яке позначення, за допомогою якого можна відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг інших підприємств. Також Угода TRIPS визначає умови надання охороноздатності позначенню в якості торгової марки і зобовязує держави, які приєднались до неї, надавати правоволодільцям торгових марок виключних прав на їх використання. 3 Директиви: не підлягає реєстрації позначення, якщо воно: не може бути брендом (не може бути представлено у графічному вигляді); не має розрізняльної здатності, складається лише з позначень, що використовуються в торгівлі для зазначення виду, якості, кількості, призначення, географічного походження або часу виготовлення товарів чи надання послуги або інших характеристик товарів; є загальновживаним символом; складається лише з форми, обумовленої характером самих товарів або форми товарів, необхідної для отримання технічного результату, або форми, яка надає значну цінність товару; суперечить державній політиці та прийнятним принципам моралі; вводить в оману споживача щодо характеру, якості або географічного походження товарів або послуг; застосування цього позначення може бути заборонено відповідно до положень іншого закону; є релігійним символом, або містить знак високого символічного значення; містить заявку на реєстрацію бренду
План
ЗМІСТ
Вступ
1 Характеристика основних перешкод укладання міжнародно-правових угод, спрямованих на забезпечення захисту знаків для товарів і послуг
2 Проблеми захисту «бренду» за вітчизняним та зарубіжним законодавством
3 Основні напрями усунення протиріч у сфері гармонізації законодавства України про знаки для товарів і послуг з міжнародно-правовими нормами як необхідна умова входження України світової економічної спільноти
4 Сучасний стан розвитку науково-теоретичних підходів до визначення правової природи торгового знаку (марки, найменування, бренду) та їх характеристика
5 Основні напрями вдосконалення законодавства України у сфері охорони та захисту знаків для товарів і послуг