Лексико-семантичний, структурно-словотвірний та стилістично-експресивний аналіз оказіоналізмів мови української преси 90-х років ХХ століття, специфіка їх функціонування. Основні екстралінгвальні та інтралінгвальні фактори появи оказіоналізмів.
Аннотация к работе
Це стосується й структурно-семантичної природи та функціонально-стилістичного призначення оказіональних елементів - позасистемних мовленнєвих явищ, що ілюструють шляхи і форми розвитку мови окремого періоду, відображають взаємодію між мовою і мовленням, а також оновлюють словотвірну й образну можливість української мови. Особливу увагу привертають оказіоналізми в мові української преси 90-х років ХХ століття. Вибір саме цього періоду для аналізу не випадковий, оскільки 90-ті роки ХХ століття характеризуються істотними змінами в Україні, які позначилися не лише на розвитку суспільства в цілому, а й інтенсифікували розвиток лексичного складу української мови, зокрема оказіональної лексики. Комплексний аналіз їх допоможе створити повнішу картину сучасного українського словотворення, виявити його особливості, оскільки, знаходячись на периферії словотвірної системи, ядро якої складають слова літературної мови, оказіоналізми, як правило, створюються відповідно до законів словотвірної системи мови і є своєрідним проявом тенденцій її розвитку, показником творчих потенцій мови. оказіоналізм У дисертаційному дослідженні для всебічного вивчення оказіональної лексики використано метод спостереження над мовою, синхронно-описовий метод, метод дериваційно-компонентного аналізу, який дає можливість розглядати оказіоналізми як структурну організацію з єдністю ознак, метод синтезу, метод контекстуально-семантичного аналізу, що дозволяє враховувати текстове оточення оказіоналізмів і з більшою точністю визначити значення новотворів, а також лексико-семантичний і комунікативно-функціональний методи.У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи, окреслено методологічне спрямування дослідження, вказано методи дослідження і джерельну базу. У першому розділі “Оказіональність як лінгвістична категорія” розглядається історія вивчення оказіональної лексики у лінгвістичній науці, проводиться науковий аналіз літератури з цього питання, описуються здобутки вітчизняного мовознавства, висвітлюються лінгвістичні засади дослідження. До узуального прийнято відносити те, що є частиною мовної системи й може бути використане будь-яким мовцем у типових ситуаціях спілкування, до оказіонального - нове, що виникає у процесі мовленнєвої комунікації й не виходить за межі конкретних ситуацій спілкування. У процесі дослідження було встановлено, що до понять “оказіоналізм”, “оказіональність” мовознавці зверталися протягом тривалого часу. До того, як він був введений, і було визнано неоднорідний склад нових лексичних одиниць, усі новотвори в лінгвістичній науці визначалися як неологізми.“Теоретичні засади вивчення основних факторів виникнення нових слів у мові” стверджується, що елементам мовної структури властиві два типи відношень: 1) відношення, що існують між елементами мовної структури у межах цієї структури (інтралінгвальні фактори), 2) залежність мовних елементів від зовнішніх щодо структури мови факторів впливу (екстралінгвальні фактори). “Екстралінгвальні фактори виникнення оказіоналізмів” простежуються особливості появи оказіоналізмів у мові преси 90-х років ХХ століття під дією екстралінгвальних факторів. “Інтралінгвальні фактори виникнення оказіоналізмів” зазначається, що поява оказіональної лексики залежить не лише від впливу екстралінгвальних факторів, а й спричинена внутрішніми факторами розвитку мови. Це приводить до певної надлишковості, що виникає за рахунок появи оказіоналізмів як певних еквівалентів до вже наявних у мові слів і пояснюється бажанням “освіжити” мову після певного її “остандартнення”. Зазначається, що в мовознавчій науці існує два підходи до осмислення поняття оказіонального словотворення: 1) оказіональне словотворення використовує не тільки наявні в сучасній українській мові способи творення слів, а й призначені лише для утворення оказіоналізмів; 2) оказіоналізми утворюються тільки за особливими “мовленнєвими” моделями, відмінними від “мовних”.