Характерні риси, ознаки та особливості офшорних зон, передумови їх виникнення та еволюція. Формування та класифікація офшорних центрів, правові та податкові режими їх функціонування. Аналіз офшорного бізнесу на прикладі країн Тихоокеанського регіону.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ 1. Поняття та особливості офшорних зон 1.1. Класифікація офшорних центрів 1.4. Правові режими функціонування офшорних юрисдикцій 2. Характеристика офшорних центрів Тихоокеанського регіону Висновки Список використаних джерел ВСТУП Найбільш суттєвою рисою сучасного розвитку світової економіки є глобалізація, яка проявляється у зростанні економічної залежності між окремими країнами. У середині XX ст. в міжнародній господарській практиці почалося активне застосування такого фінансового інструменту, як міжнародне податкове планування. Питання загострення податкової конкуренції в Європі є актуальним і в часи сьогодення. Зокрема, слід особливо відмітити науковий вклад Горбунова О., Грязнова Л., Данько Т., Дмитріаді Д., Зимелева О., Кузнецової Н., Мещерякової О., Окрут З., Островського В., Пеппера Дж., Піляєва Б., Стеченка Д., Тепермана В., Хейнсоо Е., Чінчікєєва В., Шеховцова А. та інших. У працях цих авторів розглядаються переважно загальні проблеми функціонування офшорних компаній, їх правовий статус, використання економічних (фіскальних) пільг, специфіки розташування, практичні схеми вибору найбільш прийнятної офшорної юрисдикції, а також розглядається досвід окремих країн щодо застосування офшорних зон для власного соціально-економічного розвитку. Термін “offshore” у прямому перекладі з англійського означає “поза берегом”, “поза островом” і спочатку застосовувався англійськими юристами у відношенні компаній, створених відповідно до законодавства іноземних держав [7]. США мають історію ухилення від сплати податків ще з вісімнадцятого століття. У 1979 р. Рада керуючих ФРС встановила нові правила, що стосуються відкриття закордонних відділень банків - членів ФРС, організації та діяльності корпорації, що створюються відповідно до Закону Еджа, та здійснення капіталовкладень за кордоном з боку банків - членів ФРС, компаній, що мають банки, і корпорацій, створених за Законом Еджа [6].