Основні загальні вимоги до мовних засобів професійного спілкування. Особливості синонімів та паронімів в діловому мовленні. Книжні й іншомовні слова в документах. Аналіз термінів, зафіксованих у державних стандартах, спеціальних словниках та довідниках.
Аннотация к работе
Офіційно-діловий стиль, як це зрозуміло із його назви, обслуговує царину ділових стосунків і спілкування на офіційному рівні. Він акумулює у собі ознаки книжної функціонально-стильової сфери більшою мірою, ніж інші стилі, бо тут на чільне місце виходить прагнення до точності, унормованості, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування державного апарату, виробничого процесу, ведення документації. Великий обсяг потоку документів між установами й організаціями, швидкість їх опрацювання робить неможливим вкраплення у стиль офіційно-ділового спілкування індивідуально-авторських елементів. З-поміж загальних вимог до текстів офіційно-ділового стилю насамперед слід виділити точність, конкретність і лаконічність викладу інформації, спричинену цим відсутність образності, документованість (доказовість) тверджень, чітку внутрішньотекстову структурованість, дотримання формальних вимог оформлення документів. В канцелярсько-діловій мові виразно виявляється безпосередній звязок мови з виробничою діяльністю людей.З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі.Ділові документи вирізняються особливими мовними засобами, що відповідають нормам загальнолітературної мови, які не повязані з особливостями різних специфічних стилів. Залежно від характеру основного змісту документа (прохання, запит, подяка тощо) добирають відповідні мовні структури з певним добором слів, що найточніше виражають зміст документа, роблять його найбільш дієвим і впливовим. Питання мовного етикету має важливе значення особливо тепер, коли відбуваються зміни у виробничих відносинах підприємств та установ. Це стосується переважно тих, хто займається складанням листів-прохань, листів-вимог, листів-претензій, бо від змісту таких документів залежать відносини між колективами та приватними особами. Наприклад: Ви не висловили своїх пропозицій щодо випуску нашої спільної продукції.Синоніми - це слова, а також стійкі словосполучення, що при повній чи частковій відмінності мають тотожні або майже тотожні значення. 2)стилістичні синоніми - це слова, що відрізняються стилістичним і емоційним забарвленням (говорити - мовити - пророчити - верзти); 3)абсолютні синоніми - зовсім не відрізняються значенням і в різних контекстах можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство - лінгвістика; століття - сторіччя). Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові - кілька. Відмінити - вживається зі словами: відмінити збори, конференцію, лекцію (у значенні перенести на інший день, а не ліквідувати).Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки-ся. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова. Адресат - той, кому пишуть Адресант - той, хто пише Виборчий - повязане з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів.Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття й уживаються в широкому значенні. Значне місце відведено й словам з абстрактним значенням на-ания,-ення,-іння,-ство,-цтво: функціонування, примирення, товариство, сумісництво. Це дієслова на-увати,-ювати (панувати, утримувати, заповнювати, призначувати та ін.); віддієслівні іменники на-ння,-ття (спостереження, посвідчення, вибуття); дієприкметники (виконуючий, призначений, накреслений), У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, бо саме їх вживання у даній сфері спричиняє чимало недоречностей. Якщо ж іншомовні слова ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати в окремих ділових паперах, що стосуються питань угоди чи міжнародних проблем. Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій: а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення. Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фітобіологія, фототелеграф, відеокамера). Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні - в техніці.
План
Зміст
Вступ
1. Загальні вимоги до мовних засобів ділового мовлення
2. Синоніми в діловому мовленні
3. Пароніми в діловому мовленні
4. Книжні й іншомовні слова в документах
5. Терміни та їх місце в діловому мовленні
Список використаної літератури
Список литературы
1. Паламар Л. М ., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. К.,2005
2. Потелло Н. Я., Українська мова і ділове мовлення. К.,2002
3. Загнітко А. П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. Д.,2006