Генеза однойменних романів "Земля" О. Кобилянської та Е. Золя, авторські принципи художнього втілення образу землі та його біблійно-міфологічний аспект. Спорідненість та опозиційність текстів на стильовому, образному, хронотопному, персонажному рівнях.
Аннотация к работе
У типологічному ряді творів із селянського життя класиків світової та української літератур кінця ХІХ - початку ХХ століття ці романи посідають особливе місце і є художніми феноменами у широкомасштабному літературному диспуті про „владу землі”. Франком у праці „Влада землі у сучасному романі”, спонукала багатьох вітчизняних дослідників до аналізу концептуальної та художньої специфіки „Землі” О. Кобилянської. Різні за стилістикою, структурою, культурно-історичним хронотопом та авторськими концепціями романи „Земля” містять цілий ряд перегуків: тематико-проблемних (симбіоз людини і природи; сила землі та підвладність їй селянина; духовно-релігійний світ людини; батьки - діти), імагологічних (стрижневий образ землі; відсутність головного персонажа; суголосні пейзажні та хронотопні образи), художньо-стильових аналогій, елементів змістовної синхронності (побут, мотивація вчинків). Специфіка та новизна роботи полягає у зіставленні та аналізі тих сторін письменницького стилю авторів, котрі дихотомічно проявлені натуралістичними тенденціями у художній системі українського роману та романтико-символістськими, імпресіоністичними акцентами в натуралістичній поетиці „Землі” французького письменника. Романи „Земля” репрезентують діаметрально протилежні вияви авторської ідейно-естетичної настанови, однак у зіставному контексті увиразнюються паралелі у художньому мисленні обох письменників на зрізах характерології, сюжетних мотивів, поетикальних засобів, контекстуальності, хронотопу, поведінкових моделей, художнього психологізму.Золя літературно-критичними студіями, генезу однойменних романів „Земля”, відображено художню специфіку вітального образу землі у творах та біблійно-міфологічний аспект символу землі. Свіжий оригінальний погляд на стильовий вимір творчості авторки „Землі” містить монографія М. Із контексту критичних оцінок творчості авторів однойменних романів „Земля” виокремлено цінні для нашої роботи міркування щодо ключових особливостей поетики творів, їх естетичного начала, письменницької манери, тематичних аналогій, тобто тих компонентів, які претендують на типологічне вивчення. У процесі типологічного зіставлення романів висвітлено поліаспектність вітального образу землі: окрім виразних фізіологічних даних, потужного енергетичного поля, земля володіє відновлюючими, терапевтичними властивостями, естетико-духовними якостями, має психологічний ефект і здатна задовольнити найглибші почуття. Він включає в себе наступні смислові рівні: земля як емпірична дійсність, земля як простір, земля як субстанція, земля як субєкт художнього світу автора.