Історико-теоретичні підходи до вивчення такого соціального явища як культура українського військового однострою. Процес використання культурного чинника та свідомості українського народу в зразках одягу національних збройних сил. Регіональні особливості.
Аннотация к работе
Зміни у державному і політичному устрої України, які відбулися після 1991 р., відчутно вплинули на роль і місце збройних сил у соціально-політичному та духовному житті суспільства. Саме модернізація української армії на засадах найсучасніших підходів до доктрини стратегічної ініціативи, стилю оперативного мистецтва та засобів тактичної поведінки бойових підрозділів, вдосконалення систем озброєння, поліпшення фасонів однострійного обмундирування військовослужбовців мають спиратися на історичні традиції воєнного минулого України. Тема одностроїв збройних сил України 1917-1920 рр. в її концептуальному значенні є актуальною, оскільки обєднує широке коло історичних та культурологічних засад теоретичного і практичного плану. Обєктом дослідження виступають соціально-політичні та економічні умови впровадження у збройних силах України стандарту одягу, фактичні заходи урядів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії в галузі регламентованих одностроїв як однієї з складових державотворчої діяльності, що торкалася модернізації збройних сил, забезпечення промислового потенціалу для утримання військових формувань. Дослідження охоплює Україну в межах її національно-територіальних кордонів 1917 - 1920 р., півострів Крим, який був тісно повязаний перебігом подій з нею.У вступі обґрунтовано актуальність теми, її наукове і практичне значення, предмет і обєкт дослідження, хронологічні і географічні межі, проаналізовано стан наукової розробки, визначено мету і завдання, охарактеризовано методологічну основу, джерельну базу, розкрито наукову новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, отримані результати. У першому розділі - “Стан дослідження проблеми джерельна база та методологія дослідження одностроїв збройних сил України періоду національних змагань в Україні 1917-1920 р.” аналізується наукова діяльність вітчизняних1-2, радянських3-4 та зарубіжних5-7 авторів, присвячена аналізу вказаної проблематики. Розглядається внесок сучасних українських істориків до вивчення питань як історії національних (визвольних) змагань українського народу 1917-1920 р., взагалі, так і проблематики одностроїв армій урядів України вказаного періоду. На жаль, у цих роботах характеристики зовнішнього вигляду одностроїв військовослужбовців збройних сил України 1917-1920 рр. носять другорядне значення. Вказується, що обєктом дослідження однострійознавства є речі умундирування, спорядження, знаків розрізняння, систем озброєння, прийняті у той чи інший час для військовослужбовців, що дозволяє встановити приналежність до збройних сил конкретних держав, родів військ чи видів зброї, зєднань, частин, підрозділів, розрізнити їх за військовими званнями (чинами, посадами).Рядові козаки продовжували носити старі однострої Російської армії з гетьманськими кокардами, знаками відмінності та кольоровою гамою погонів, випушок та кантів. Прикладним кольором та металевим прибором являлися: у Штаба Гетьмана (генеральна булава) - краповий з золотим, у піхоти - малиновий з золотим, у кінноти - жовтий з золотим (1-а та 3-а дивізії та окрема бригада) або з срібним (2-а та 4-а дивізії), в артилерії - червоний з золотим. 21 серпня був впроваджений загальноармійській однострій, за зразком форми одягу старої Російської армії, але з німецькими знаками відмінності. Офіцери та матроси Чорноморського флоту мали однострій старого зразку, але з нововпровадженими знаками відмінності комбінованого німецько-англійського зразку. Наголошується, що накази про форму одягу збройних сил УНР в силу різних обставин виконувалися далеко не завжди, а тому багато з створених ще Центральною Радою а пізніше Директорією, частин носили свої власні однострої з специфічними відмінностями, наприклад, кольоровими шликами по полках: кінні “чорні” гайдамаки, (“чорношличники”) - мали чорні шлики на шапках; кіннотники кінного імені кошового отамана Кості Гордієнка полку - довгі жовті шлики на сірих папахах; кінно-гірська батарея полковника Алмазова - червоні “китиці”, на кінцівках яких були закріплені золоті перехрещені гармати (їх носили у Російській армії на погонах); Гайдамацький кіш отамана Петлюри - червоні шлики (гайдамаки носили також зимові червоні кожушки).
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОсновний зміст дослідження викладений у публікаціях
1. Всесвітня історія військового костюму. - Кременчук: 2001. - 241 с.
2. Київська Русь: військовий костюм давньоруського воїна ІХ-ХІІІ ст. // Історико-географічні дослідження в Україні. № 5. - К.: , Інститут Історії України НАН України, 2001. - С. 48-60.
3. Однострої російської та шведської піхоти у Північній війні (1700-1721 р.р.) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Число 6 (7). У 2-х частинах. - К.: НАН України, Інститут Історії України, 2001. - У 2-х частинах. - С. 245-259.
4. До питання про однострої та знаки вирізняння України періоду національної революції 1917 - 1920 рр. Законодавча діяльність гетьманського уряду П.П. Скоропадського періоду Української Держави (квітень - листопад 1918 р.) // Грані. - Дніпропетровськ, 2002. - № 4. - С. 27-35.
5. Регіональний аспект досліджень відмінностей одностроїв збройних сил України періоду визвольних змагань 1917 - 1920 р.р. Однострої легіону Українських січових стрільців початку Демократичної революції в Україні 1917 - 1918 р.р. // Грані. - Дніпропетровськ, 2002. - № 5. - С. 42-50.