Сутність, види і способи вираження семантичного суб’єкта українського односкладного речення поетичного мовлення. Визначення лексичних та граматичних ознак головного члена речення односкладних конструкцій, що впливають на формування суб’єктної синтаксеми.
Аннотация к работе
У синтаксичній науці на сьогодні не існує усталеного погляду на лексико-граматичну природу семантичного субєкта в односкладних реченнях. Про це свідчить той факт, що дослідники по-різному визначають диференційні ознаки семантичного субєкта, які репрезентують його як окремий тип субстанційних синтаксем. Не визначені моделі, в яких реалізується субєктна синтаксема односкладного речення поетичного мовлення та їх лексико-семантичні й граматичні ознаки. Актуальність дисертаційної роботи визначається відсутністю в сучасній українській синтаксистиці спеціального комплексного дослідження способів і форм вираження семантичного субєкта в односкладних реченнях поетичних текстів, відсутністю опису моделей субєктної синтаксеми та її реалізації в реченнях односкладної будови на матеріалі текстів поетичного мовлення. Для досягнення мети необхідно розвязати такі завдання: 1) визначити сутність семантичного субєкта односкладного речення, його реалізацію в субєктних синтаксемах; зясувати відмінності між субєктними синтаксемами односкладного і двоскладного речень;Перший розділ „Семантичний субєкт як обєкт дослідження семантико-синтаксичного аспекту речення” містить огляд літератури з питання, висвітлює історичні й теоретичні засади вчення про субєкт речення, виводить його диференційні ознаки і класифікаційні групи. Існують різні погляди на семантико-синтаксичну організацію речення і місце в ньому семантичного субєкта. Попов) підходять до речення як до багаторівневої організації, що позначає ситуацію як позамовну реальність та її семантичну модель - пропозицію (складну семантичну одиницю, що виражається реченням). Філлмор) навпаки відмовляються визнавати за субєктом особливу роль у формуванні значення речення. Установлено, що більшість вітчизняних і зарубіжних науковців вважає семантичний субєкт головним семантичним компонентом речення і визначають його як синтаксично незалежний компонент субєктно-предикатної структури, що позначає носія предикативної ознаки.Дослідження довело, що родовий припускає обовязкову „присутність” певного „спостерігача”, „субєкта, який сприймає” серед учасників ситуації вислову при встановленні факту відсутності субєкта речення, наприклад: Сашка немає вдома (авт.) У цьому випадку сам Сашко (субєкт речення) усвідомлюється мовцем скоріше в термінах „обєкта”, здатного до заповнення простору, ніж у термінах особи, здатної до дії.