Поняття та ознаки одиничного злочину, його основні види. Характеристика поняття повторності одиничного злодіяння та його відмежування від суміжних понять. Основні відмінності повторності правопорушення від продовжуваності та суміжності злочинів.
В процесі підвищення вимог до законодавчої та правозастосовчої діяльності, обумовленого розбудовою в Україні правової держави, особливого теоретичного та практичного значення для визначення підстав кримінальної відповідальності та меж призначення покарання при вчиненні кількох злочинів набуває проблема дослідження одиничності та множинності злочинів. Призначення покарання за наявності одиничного злочину як елементу множинності злочинів є однією з найважливіших та найскладніших у теорії кримінального права та правозастосовчій практиці, якій, зокрема, приділялась значна увага у публікаціях багатьох представників радянської та вітчизняної науки кримінального права: М.І. Проте, не вичерпуючи даної проблеми, ці теоретичні розробки переважно визначали поняття сукупності злочинів через призму регулювання порядку та особливостей призначення покарання при вчиненні кількох (двох або більше) злочинів. Водночас правозастосовчі органи, насамперед суди, змушені були вирішувати поряд з проблемами призначення покарання ще й питання кваліфікації вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, відмежування одиничних злочинів від інших форм множинності злочинів. Актуальність теми курсової роботи зумовлюється необхідністю осмислення відповідних положень Кримінального кодексу України (далі - КК України), насамперед, з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають визначення змісту таких форм як одиничний злочин як складова множинності злочинів, поняття їх повторності, а також правил кваліфікації злочинів та призначення покарання, їх правильного застосування.Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне, винне, протиправне і кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене субєктом злочину. Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний склад злочину. Саме поєднання типових ознак цих злочинів дає законодавцю підставу визнати їх одиничними злочинами, що охоплюються відповідними нормами закону. Множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше передбачених КК діяння, кожне з яких має ознаки самостійного складу злочину і які разом створюють повторність, сукупність або рецидив злочинів. Бажанов до вказаного виду одиничних злочинів додає також злочини, що мають дві дії (наприклад, спекуляція), і злочини, які складаються із однієї дії, яка викликає два чи більше наслідків (наприклад, необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна, що спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки.Простий злочин передбачає одне суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність) і один наслідок, або одне діяння і кілька суспільно небезпечних наслідків, які настають безпосередньо в результаті вчинення діяння (злочини з матеріальним складом), або тільки одне діяння (злочини з формальним складом). 2) Триваючий злочин - це злочин, який визначається вчиненням особою суспільно небезпечного діяння, повязаного з подальшим невиконанням протягом певного часу покладених на неї обовязків, які вона повинна виконувати під загрозою кримінальної відповідальності. Триваючий злочин характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу певного злочинного посягання, коли його обєктивна сторона «розтягнута» у часі (наприклад, незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - статті 307 та 309 КК), або виражається одноактною дією чи актом бездіяльності й подальшим безперервним злочинним станом винної особи (наприклад, втеча з місця позбавлення волі або з-під варти - ст. Триваючий злочин вважається закінченим із припиненням злочинного посягання (наприклад, наркотичні засоби були викрадені в особи, яка їх зберігала, або згоріли під час пожежі) або припиненням злочинного стану завдяки субєктивним (явка з повинною, відновлення сплати аліментів на утримання дітей тощо) або обєктивним моментам (затримання дезертира правоохоронними органами, виключенням кримінальної відповідальності за вчинюване діяння, досягненням певного віку особою, що ухилялася від призову на строкову військову службу тощо). Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, а також обумовлює можливість чи неможливість застосувати до особи амністію, інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст.У частині 3 цієї ж статті законодавець визнає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині КК. Для поняття повторності не має значення, були обидва (або більше) злочини, закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього. Для поняття повторності байдужі і форми співучасті (у перший раз мав місце злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а в другий - співучасть з розподілом ролей) і роль, що виконував співучасник у злочині, який утворював собою повторність: в одн
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів
1.1 Поняття та ознаки одиничного злочину
1.2 Види одиничних злочинів
Розділ 2. Поняття повторності одиничного злочину та його відмежування від суміжних понять
2.1 Поняття та види повторності злочинів
2.2 Відмінність повторності злочину від продовжуваних злочинів
2.3 Відмежування повторності злочину від суміжності злочинів
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
