Проблеми значущості особистісних очікувань, що супроводжують людину, яка переживає стрес. Роль посередників стресу та індивідуальних стрес-реакцій людини у формуванні змісту очікувань. Очікування людини, що зумовлюють її стрес-реагування на нові умови.
Аннотация к работе
ГОЛЯРДИК, кандидат психологічних наук, викладач кафедри педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м.У статті проаналізовані проблеми значущості особистісних очікувань, що супроводжують людину, яка переживає стрес. Зясовано, що велику роль у формуванні адекватності змісту очікувань людини відіграють посередники стресу та індивідуальні стрес-реакції. ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ ності в умовах соціальної взаємодії, складність міжособистісних стосунків та інші обставини порушують традиційний спосіб життя, перевищують природні адаптаційні можливості людини. Окрім впливу на людину соціально-психологічних стресорів, важливу роль у формуванні та перебігу стресу відіграють індивідуально-психологічні ознаки особистості, когнітивне сприйняття й оцінка ситуації, що склалася, активізація внутрішніх резервів, а також передчуття, уявлення та очікування нею наступних подій, які детерміновані наявною проблемою. Очікування людини під час її загальної адаптаційної стрес-реакції на нові вимоги середовища завжди супроводжуються не тільки її емоційними виявами, а й її вмотивованістю-бажанням - на уникнення від проблем, що повязані із пристосуванням до середовища або, навпаки, на вирішення складної життєвої ситуації та подальшої адаптації до нових умов.Для того щоб адаптуватися та подолати труднощі, організм мобілізує усі сили, внутрішні резерви, досягаючи визначеного рівня напруги. Особливу роль у формуванні та перебігу стресового напруження організму людини, його тривалості та складності відіграють її очікування щодо наслідків, зумовлених стресорами [1]. Поняття “стрес” (похідне від латинської “stringere” - натягувати, стискати, напружувати) уперше вжив у 1303 р. англійський поет Роберт Меннінг. Протягом тривалого часу під поняттям “стрес” розуміли вплив на людину екстремально важких та обовязково негативних чинників зовнішнього середовища. Згідно із сучасними уявленнями стрес є захисною адаптаційною реакцією, що мобілізує організм на подолання різноманітних ситуацій, які мають фруструючий вплив на людину та у яких вона обмежена у задоволенні важливих біологічних і соціальних потреб.Залежно від впливу на людину зовнішніх стресорів та її стрес-реакції на них, що зумовлені індивідуально-психологічними властивостями людини, процес очікувань, зазвичай супроводжується певними емоційними станами, а саме: роздратуванням, хвилюванням, тривогою, острахом, невпевненістю, надією, агресією [2]. Тому сподівання посідають не останнє місце в уявленнях особистості під час її очікувань про власну спроможність подолати негативні життєві моменти, адаптуватися до подальшого безхмарного існування в нових умовах. Наявність конкретного емоційного супроводження людини у стресовому стані під час її очікувань пояснюється ще її песимістичними та оптимістичними нахилами. Чергову стресову ситуацію такі люди згодом будуть вважати як тимчасове життєве випробування та їм буде нескладно відновитися після стресу. Стрес у людей із песимістичними нахилами загрожує трансформуватися у дист-рес - важку, руйнуючу форму стресу.Черговим посередником стресу є когнітивна інтерпретація - те, що людина думає про стресори, як сприймає ту або іншу ситуацію. Від якості когнітивної інтерпретації людини значною мірою залежать її уявлення про загальний стан проблеми та відповідні очікування щодо результату власних спроб подолати її. Було доведено, що стресор сильніше діє на ту людину, яка сприймає його як загрозу та очікує на деструктивний його вплив, ніж на ту, що сприймає його як спонуку до дії чи як важке завдання [1]. Зміст очікувань такої людини буде наповнений оптимістичними уявленнями про власну спроможність щодо вирішення складного життєвого завдання та подолання проблемної ситуації. Лазарус стверджує, що якщо людина взагалі не інтерпретує будь-що як стресор, то й стресова реакція взагалі не виникає.ники, які посилюють або зменшують вплив стресових ситуацій, а саме: когнітивна інтерпретація, здатність до прогнозування та соціальна підтримка, а також індивідуальна стресова реакція на нові життєві умови.
Список литературы
1. Александров А. А. Аутотренинг : справочник / А. А. Александров. - СПБ. : Питер, 2007. - 384 с.
2. Бодров В. А. Психологический стрес / В. А. Бодров. - М., 1996, - 394 с.
3. Психодиагностика и психокоррекция / под ред. А. А. Александрова. - СПБ. : Питер, 2008. - 272 с
4. Эверли Дж. Стресс: природа и лечение / Дж. Эверли, Р. Розенфельд - М. : Медицина, 1985. - 224 с.
5. Фрадинська А. П. Психологічні особливості професійних очікувань майбутніх соціальних працівників : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Фрадинська Аліна Петрівна. - Хмельницький, 2012. - 164 с.
Рецензент - кандидат психологічних наук, доцент Журавльов В. В. Стаття надійшла до редакції 11.02.2014.
Голярдык Н. А., Фрадинская А. П. Ожидание как психологический процесс и его влияние на формирование и протекание стрессового состояния личности
В статье произведен анализ проблемы значения личностных ожиданий, сопровождающих человека, переживающего стресс. Определено, что значительную роль в формировании адекватности содержания ожиданий имеют посредники стресса и индивидуальные стресс-реакции. В свою очередь, ожидания человека являются влиятельным фактором, обусловливающим его стресс-реакцию на новые требования жизненных условий.
Golyardyk N. А., Fradynska А. Р. Expectations as а psychological process and its impact on the formation and flow of the stress states of personality
The article analyzes the problem of the importance of personal expectations that accompany а person who is experiencing stress. Expectations of а person under his overall adaptive stress response to new environmental requirements are always accompanied by not only his emotional expressions, but his motivation, and desire to avoid the problems associated with adapting to the environment or, conversely, to solve а difficult life situation and further adaptation to new conditions. In addition, subjective emotional response and overall motivation has а significant impact on the adequacy of the content of expectations, і.е. matching the existing reality. This, in turn, is reflected in the increase of the degree of overall stress of а person and his subsequent flow stress.
Generally, composition of emotional expectations affects both the shape of their symptoms, and the consequences that appear due to these or that person expectations. Emotions can destroy а targeted individual behavior, causing panic, or, conversely, stimulate its support tools to achieve their goals. These emotional states stipulate increase of nervous tension, which gradually turns into а constant state of stress.
In addition, stress mediators, which are intermediate factors that enhance or reduce the impact of stress, affect the content of human expectations of events caused by the stressor and the outcome of its adaptation to the new conditions. Among the mediators of stress we can outline а persons ability to predict these events, the result of his own actions to solve particular problems, cognitive interpretation - what а man thinks of stressors, how he perceives а particular situation, social support, which has manifested in various forms including consolation from others, providing hope, financial assistance and overcoming everyday troubles. Thus, one could argue that the duration and dynamics of stress largely depends on the content and the degree of adequacy of expectations. The grounds for realistic expectations of personality are as follows: stress mediators, that is, intermediate influential factors that enhance or reduce the impact of stress, namely cognitive interpretation, the ability to predict and social support, and individual stress response to new living conditions.
Keywords: expectations, mediators of stress, stress reactions, stress formation, cognitive interpretation, the ability to predict, and social support.
208 ЗБІРНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОЇ НАУКОВИХ ПРАЦЬ СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ