М. Ливчак як один із найбільш активних прихильників приєднання уніатів Холмщини і Південного Підляшшя до Російської Православної Церкви. Історичне значення "Протоколу соборного духовенства і консисторії Холмської єпархії" від 18 лютого 1875 року.
Аннотация к работе
Свого часу, а якщо точніше, то в останні десятиліття ХІХ та на початку ХХ ст., у Російській імперії було оприлюднене значну кількість публікацій різного рівня, присвячених приєднанню холмщаків і підляшан до Російської Православної Церкви, а також складній релігійно-церковній, а відтак, і духовно-культурній ситуації в цьому регіоні країни, яка з часом отримала назву «холмського» чи «уніатського питання». Тоді в ньому значна кількість місцевого населення, колишніх уніатів, опинилася у статусі «упорствующих», тобто тих, котрі вперто дотримувалися власних культово-обрядових традицій, не визнавали себе православними, а тому залишалися поза опікою будь-якої Церкви. Водночас у цій публікації не уникли й наступної інформації: опитування заявників на предмет того, чи є їхній намір щирим, «було наказано провести обовязково після виводу військових команд із парафій, котрі виявили бажання приєднатися до православя, щоб таким чином надати всім повну свободу висловлювати свою думку та висловлювати свої релігійні переконання» [1, с. У цих мемуарах знаходимо інформацію про те, що напередодні 1 січня 1874 р., коли богослужіння в усіх уніатських церквах мали здійснюватися виключно на підставі тих вимог, які вийшли з Холмської консисторії, тобто без будь-яких латинських вкраплень, ситуація в низці уніатських парафій виявилася вкрай напруженою. І хоча під цим «православям» вони розуміли не прилучення до Російської Православної Церкви, а тільки вимушену згоду на «очищений» від латинізмів обряд і священиків, котрі будуть правити так, як вимагала Холмська духовна консисторія, але це непорозуміння призвело до низки наступних, не тільки драматичних, а й трагічних подій у житті багатьох тисяч уніатів Холмщини і Південного Підляшшя.