Місце та роль поезії Тараса Мельничука в дискурсі лірики ІІ половини ХХ століття. Висвітлення специфіки образу, розкриття структурних особливостей образності лірики. Визначення та оцінка функціонально-семантичного значення образів-домінант у творах.
Аннотация к работе
Це безпосередньо стосується лірики Тараса Мельничука, що була спротивом соцреалізму, яскравим явищем літератури останньої третини ХХ століття. Мельничука було зорієнтоване на аналіз універсальної проблеми взаємин особистості та світу (людини і Бога, життя і смерті, добра і зла, памяті й небуття, атома і Чорнобиля), що типово для поезії останньої третини ХХ століття. У роботі розглянуто проблеми національної ідентичності, міфологічного дискурсу й фольклорного походження образів лірики Тараса Мельничука. Це випливає з висновків про емоційну силу, антирецептивність творів, екзистенційне образне самовираження автора та з бінарного факту - літературно-критичної інтерпретації лірики поколінь шістдесятників та після шістдесятників як феноменів літератури. Обєкт дослідження - лірика Тараса Мельничука, зокрема збірки поезій «Князь роси», «Чага», «Несімо любов планеті», «Строфи із Голгофи», «Із-за ґрат», вірші поза збірками.У першому розділі дисертації «Художня своєрідність лірики Тараса Мельничука в контексті поезії останньої третини ХХ століття в Україні», котрий складається з двох підрозділів, осмислено стан даної наукової проблеми та систематизовано літературно-критичні оцінки творчості поета, його належності до певного літературного покоління. Особлива увага була звернена на гетерогенність образів лірики, повязаних з героїчним минулим України та його модерними й постмодерними інтерпретаціями, есхатологічним міфологізмом (зокрема, йдеться про образ Олекси Довбуша). «Образ як система; структурна динаміка та код «заґратованої» поезії» доведено, що образи функціонують як інформативні аксіоми: являють собою концептуальне змістове ціле, надаючи висловлюванням експресивності, метаморфічності та апокаліпсичності. Отже, образ нам уявляється як система певних семантичних звязків, що здатна утворювати подібні звязки ззовні, тобто образ є системотворчий. Ці смислові рівні, так би мовити, коригують образ як систему смислових звязків, звязків із сущим та способом існування образу.