Суперечливість концепцій свободи в екзистенціалізмі у творах європейського кіномистецтва 1960-1980 рр. Дія як вияв свободи у контексті фільмів М. Феррері, С. Кубріка, Л. Малля, А. Тарковського. Зіткнення принципу свободи та придушення особистості.
Аннотация к работе
Сартром, людина не може бути деколи вільною, а деколи рабом: вона цілком і назавжди вільна або ж її немає зовсім як людини. Кінематограф постає своєрідним способом філософування та індикатором духовних процесів у суспільстві й перебуває у синхронності суголосно з людинознавчими пошуками представників екзистенціалізму було обернене до осмислення долі людини у світі. Речі, які мене оточують, не обтяжують моєї свободи, - навпаки, вони є одними з умов моєї свободи (бо ж свобода надає речам значення, яке і робить їх речами), - отже, свобода зумовлює існування навколишнього, яке треба змінити: перешкоди, які слід подолати, інструменти, якими слід скористатися. Наші ближні не ліквідують нашої свободи, адже коли ми включаємо до розгляду іншу особу, то, хоч існування іншого і становить фактичну межу перед моєю свободою, адже саме внаслідок появи іншого зявляються певні визначення, якими я є, не вибиравши їх, одначе ж накинута межа не є наслідком дії інших і на якому рівні ми б себе не розмістили, єдине обмеження, на яке може наткнутися свобода, це якраз свобода: «Свобода тотальна і безмежна, що означає аж ніяк не те, ніби вона не має меж, а тільки те, що вона ніколи не натикається на них. Бердяєвим концепції свободи мають багато спільного з Гайдеґґеровою, - передовсім у тому сенсі, що усі троє філософів намагались вмістити свободу в систему базових понять феноменологічної онтології.