Сакральне мистецтво як феномен культуротворчості. Трансформації сакрального мистецтва в музиці та живописі. Літургія як канонічний образ. Проблема автентичності християнського співу. Аналіз сакрального мистецтва як метакультурного та метахудожнього явища.
Аннотация к работе
Трансформації сакрального мистецтва в музиці та живописі прослідковуються в контексті руху нонконформізму та мистецтва постмодернізму кінця ХХ століття. Новітня сакральність вписується в контекст інтерпретацій і набуває новітньої іконографії в живописі, але в музичному просторі залишається як певний палімпсест, що потребує міжжанрових характеристик та інтерпретацій. Сама доля таких митців, як Микола Леонтович, який здійснив багато обробок мистецьких творів саме в етнічному напрямку, а також доля людей, які за політичними вподобаннями (Директорія, Гетьманщина) були винесені на поверхню української історії, свідчить про те, наскільки складно формувалась та реальність, яка зветься "сакральною". Тобто відношення до абсолютно Іншого, абсолюту в контексті сакрального стає тим виміром або горизонтом, який дає можливість визначити, що культура без цього виміру існувати не може. Літургія в широкому розумінні може бути зрозумілою як вищий ступінь священства, а може бути літургією атеїстичного знущання над вищими цінностями, які утворювались в контексті 20-40-х років ХХ ст. в радянській культурі.