Розгляд функціонування образів природи у поезії. Систематизування вживання тропів та стилістичних фігур. Визначення характерних тенденцій та закономірностей відтворення світу природи у романтичних та модерністських літературних поетичних творах.
Аннотация к работе
Духовні пошуки, бажання зрозуміти глибинний зміст процесів, що відбуваються у навколишньому світі, намагання знайти їхні відповідники у власному світогляді, пояснити настрої та почуття змушували літераторів усіх часів звертатись до категорії природи як одного з основних світоглядних і екзистенціальних понять. Усвідомлюючи надзвичайну важливість цієї тези для дослідження літератури взагалі та аналізу окремих творів, вважаємо, що у вивченні поетичних образів, тем, мотивів стрижнем цього процесу мають бути саме положення теорії літератури. Адже тільки підхід до літературного твору з позицій поетики як "частини теорії літератури, що досліджує втілення естетичного світогляду письменника у творі", дозволить відповісти на питання "як?", "яким чином чи способом?" митець перетворює матеріал природи у художній факт, як образи навколишнього світу стають засобами розкриття переживань, думок, настроїв, психічних станів автора чи його героїв. Актуальність дослідження полягає саме у підході до розгляду цих вимовних архетипних образів природи (сад, пустеля, дорога) та їх поетичного вираження як станів екзистенції з позицій теорії літератури та урахуванням історико-соціальних та духовно-естетичних передумов, за яких ці образи створювались. Дисертаційне дослідження має на меті зясувати, як матеріал природи, тобто багатство її образів, комплекс моделей та елементів, що можуть втілюватись у художні образи і виступати темами або мотивами, інспірувати, надихати на створенння нових образів, надавати їм симолічного характеру тощо, перетворюється за допомогою формального матеріалу поезії (художніх засобів, поетичної семантики та поетичного синтаксису) на предметний матеріал поетичного слова - мистецький факт - і стає у поетичному творі явищем духовності, виразником стану екзистенції, і як у цьому контексті створюються та функціонують конкретні моделі натури сад, пустеля, дорога.Для побудови власних концепцій світобачення і світосприйняття, вираження естетичних та духовних почуттів ці епохи найбільш повно використали матеріал природи, під яким розуміємо багатство її образів і комплекс моделей, елементів, що можуть втілюватись у художні образи, виступати темами або мотивами, інспірувати, надихати на створенння нових образів, надавати останнім символічного характеру тощо. Слова Олександра Потебні про те, що мистецтво є не безпосереднім відображенням природи в душі, а певною видозміною цього відображення, розкривають суть поставленої проблеми: кожний образ природи, кожний її елемент - від монументального краєвиду до найменшої рослинки як деталі - у ході акту творення підлягає процесу трансформації через розум і почуття митця, пропуску через його естетичні критерії та духовні переживання. Зважаючи на це, вирішуємо наше завдання у двох площинах: зясовуємо функціонування поетичних тем природи у поезії романтизму та модернізму; визначаємо пріоритетність використання художніх засобів цих епох в опрацюванні матеріалу природи у артефакт, виявляємо закономірність та підстави їх вживання; визначаємо особливості стильової (романтичної та модерністської) експлікації, національного (на українському та польському ґрунті) і авторського відтворення вимовних і полісемантичних моделей світу природи - саду, пустелі, дороги. На думку романтиків, "природа є свідоцтвом існування Бога: його величі, краси і безмежності; вона існує тільки як "відбиток", "тінь", "символ", "знак", "слово", що виражає існування трансценденції".Спеціальна література підкреслює дві найважливіші риси топосу сад - обробленість, тобто приналежність до світу людини і культури, і огородженість - відокремленість від світу дикої природи. Тим важливішим є внесок Т.Шевченка у романтичну літературу: саме його образ "Садок вишневий коло хати..." спричинився до сформування в українській літературі, свідомості та ментальності нашого народу теми саду та ідеї села як чогось святого, вартісного, моральностійкого, корисного. Серед модерністських втілень топосу сад, який використовується для вираження і передачі найрізноманітніших психологічних і емоційних станів, естетичних критеріїв, світоглядних категорій, виділяємо такі: сад як медіатор між світом земним і світом небесним (цикл про сади зі збірки "Њсіеїкі polne" ("Польові стежки") Л. Експлікація моделі саду у модерністській літературі засвідчує полісемантичний характер цього образу, поетика модернізму "руйнує реалістичну "природність" і відкриває можливості естетично-словесного проекціоналізму та іронії", "варіативність нової смислової реальності, яка має субєктивне значення". Здебільшого між конотатом і денотатом цих художніх образів існує складний звязок, що прочитується тільки у контексті конкретного твору і не надається до широкого користування навіть у поетичній мові (цикл "Садів" Л.Стаффа; "Великий бачу тихий сад" Б.Лепкого).Проведене дослідження доводить, що поетичні тем