Інтроспекція як метод самопізнання, самоспостереження, самооцінки своєї творчості, розвитку самосвідомості, еволюції поглядів, збагачення досвіду тощо. Особливості та можливості її практичного застосування в науковій діяльності радянських істориків.
Аннотация к работе
Засобом цього методу є память та уява, їх здатність до фіксації та реконструкції, можливість екстраполювати інструментарій самопізнання на дослідження психології не тільки своєї творчості, але й інших істориків, на створення колективного образу історичних співтовариств. Через призму постаті Федора Павловича Шевченка, на основі аналізу його ментальності, як українського радянського історика, Ірина Колесник опрацювала складові моделі дослідження теми, виокремивши соціокультурне тло, на якому формувався історик та політичні умови, в яких він жив і працював, стиль мислення, психолого-діяльнісний аспект творчості тощо. Реалізуючи цю мету, автор не претендує на повну обєктивність оцінок та характеристик конкретних істориків, а водночас усвідомлює, що багато істориків тоталітарної доби були радянськими істориками в Україні, а не українськими в етнополітичому розумінні. Час, що минув після появи наукового терміну «інтроспекція», визначеного Рене Деккартом та Джоном Локком як один із методів психологічних досліджень, його осучаснення Вільгельмами Дільтеєм та Вундтом як методу саморозуміння і самооцінки людини, її поглядів, способу самовизначення власного досвіду, інструменту описової психології історії, повністю підтвердив універсальність цього методу і можливість його застосування в історіографії, насамперед для конструювання індивідуального та колективного образу історика.