Дослідження особливостей написання автобіографічного роману У. Самчука "На білому коні". Специфіка створення автором образу історичної батьківщини. Закономірності побудови образу і суті основних його складових, відображених у матеріалах цього дослідження.
Аннотация к работе
Роман Уласа Самчука «На білому коні» написаний автором у зрілому віці, що дало йому змогу багаторазово провести перевірку основоположних цінностей особистого життя, розставити акценти і виявити те, що було найважливішим та стало наріжним каменем його духовного світу. Але та земля - наша земля, там нас хочуть бачити, і ми там хочемо бути, і ми там будемо», - стверджує автор для якого цілком очевидним стає нероздільність понять «батьківщина», «буття», «боротьба» і «будучина» [7, с. Очікуючи зустрічі з своїм рідним селом на Волині, письменник приходить до висновку, що «можна пережити роки і роки, війни і революції, переїхати континенти, переплисти океани, перечитати гори книг, пізнати вулиці і перевулки Парижу, але такі назви, як Дермань, Рахманів, Обичі, Жолобки, Тилявка, всі ті немощені шляхи, всі урочища і займиська сидітимуть у твоїй душі, як гострі цвяхи, і вимагатимуть данини» [7, с. «Сонце, що безучасно западало за обрій, теплі тіні від жовтогарячих дахів і зелених старих, обчухраних лип, безробітна юрба людей, що вешталися по нерівних цегляних хідниках, стіни і паркани, заліплені вперемішку плакатами «За Родіну, за Сталіна», «Слава переможній армії Гітлера» і палкими привітами Україні та її героям, з тризубами і жовто-синіми прапорами - все це разом творило загальний тон часу, у якому Україна рвалася назовні з усіх щілин землі...», - завважує письменник на сторінках роману [7, с. Самчук пише: «Історія - це така хемічна лябораторія, у якій примхливі майстрі перемішують сонце, вітри, небо і землю, роблять з цього білі і червоні тільця нашої крови і цим висловлюють нашу природу не лишень фізики і хемії, але й ту «подобу Божу», що дає музику Бетговена і філософію Арістотеля» [7, с.