Творчий шлях Й. Гірняка, особливості виконавської манери. Етапи професійного становлення актора на сцені Мистецького об’єднання "Березіль". Особливості сценічних образів актора, створених за допомогою принципів образу-маски та засобів сценічного гротеску.
Аннотация к работе
Гірняк був не тільки талановитим, харизматичним митцем, а й репрезентантом акторської школи «Березоля», апологетом театральної естетики Леся Курбаса, її трибуном і популяризатором за межами України. Одним із найважливіших аспектів є те, що митець являв собою тип універсального (синтетичного) актора, показовий як для театральної естетики Л. Гірняка замовчувалася, тривалий час митець був персоною non grata у вітчизняному мистецтвознавстві. Гірняка у Мистецькому обєднанні «Березіль» і театрі «Березіль» (1922-1933 рр.) потребує конкретизації, наукових конотацій, залучення нових методологічних підходів. Через це не були проаналізовані творчі модифікації образу-маски (соціальна маска, маска commedia dellarte, народна (вертепна) маска) та сценічного гротеску (трагігротеск, психологічний гротеск), що простежувались у практиці Й. Гірняка.Вернадського, НПБ України, МТМК України, НЦТМ імені Леся Курбаса, на яких базується дослідження творчості Й. Гірняка. Гірняк був репрезентантом акторської школи «Березоля», зумовило необхідність аналізу режисерської діяльності Л. Курбаса. Окремо увагу зосереджено на визначенні специфіки образу-маски та сценічного гротеску в акторському мистецтві 1920-1930-х рр. Зокрема, при розгляді особливостей образів-масок Й. Гірняка» зосереджено на чинниках і передумовах, що сприяли розвиткові природних здібностей актора, розширенню його творчого кругозору. З огляду на те, що творчість актора постійно еволюціонувала, а прийоми, вироблені під час роботи над одним сценічним образом, досить часто набирали нових якісних ознак у роботі над іншим, у дисертації запропоновано розрізняти певні модифікації як образу-маски (соціальна маска, маска commedia dellarte), так і сценічного гротеску (трагіґротеск, психологічний ґротеск).У дисертації виявлено, досліджено та осмислено принципи створення образу-маски та гротескові засоби виразності в сценічній практиці Йосипа Гірняка 1922-1933 рр., визначено особливості виконавської манери митця, проаналізовано методи виховання акторів-березільців, виокремлено певні формотворчі прийоми акторського мистецтва 1920-1930-х рр. Для тогочасного театру відтворення різноманітних модифікацій образу-маски в акторській практиці було доволі актуальним, тенденційним явищем, повязаним, насамперед, із апологетикою полістилістичної творчості, пошуками режисерів: Є. Образ-маска як принцип існування актора в ролі вимагав узагальненого, концентрованого, подекуди схематично-плакатного відтворення характеру персонажа. Дотримуючись цих позицій, актор у процесі створення образу-маски застосовував широкий спектр засобів художньої виразності та продукував новизну інтерпретації. Гірняка 1922-1933 рр. унаочнювала процес формування універсального (синтетичного) актора на засадах театральної естетики Л. Курбаса.