Виявлення отнологічних засад докорінної трансформації жанрового інваріанта симфонії шляхом аналізу концепції людини в контексті історико-стильової ґенези симфонічної творчості В. Сильвестрова. Особливості трактування образу людини у Четвертій симфонії.
Аннотация к работе
Досліджуючи стильові ознаки авангардного періоду творчості митця, виявлено особливості трактування образу людини і його вплив на композиційно-драматургічні вирішення симфоній В. Сильвестрова. Так, свідома відмова від антропоцентризму і психологізму у Другій симфонії, як від усталених, упізнаваних ознак симфонізму, не порушила онтосемантичного осердя жанру. Образ людини - homo cognitius - трактовано як субєкт, що у спогляданні пізнає обєктивну реальність і перебуває поза межами звукокосмосу. У Третій симфонії «Есхатофонії» образ людини увиразнено завдяки історичному самоусвідомленню. Образ людини (homo reflexicus) у дихотомії «людина - буття» постає найвагомішим порівняно з іншими ранніми симфоніями.