Етапи та підходи теоретичного, наукового, стильового і літературного осмислення образу героя-естета. Еволюція образу героя-естета від пародійних реалізацій у літературі ХVIII ст. до класичного денді ХІХ ст. Персоніфікація естетично свідомої особистості.
Аннотация к работе
Відтак герой-естет може слугувати своєрідним фокусом дослідження рефлексій про красу й специфіку їх художнього втілення, змін естетичного ідеалу, інтенсивного розвитку особистісного начала, реалізації певних стильових домінант, відображення в літературі типу “людини доби” тощо. У дисертації було прийняте наступне визначення образу героя-естета: “герой-естет”, представлений двома основними типами - творчої особистості та денді, - це такий тип героя, у картині світу якого домінують естетичні орієнтири, що реалізується в особливостях самооцінки, моделі поведінки, у життєвій позиції, а також художній авторепрезентації. Герой-естет вивчався переважно на матеріалі західноєвропейського мистецтва слова (праці Р.Барта, Отто Манна, О.Вайнштейн, В.Толмачова, А.Скуратівської). У творах російських письменників вченими було зафіксовано лише окремі, переважно локальні аспекти проблеми (дослідження Л.Гроссмана, Ю.Лотмана, В.Маркова, А.Ханзен-Леве, М.Жихарєва, І.Добродомова, Я.Галкіної, О.Проскуріна, Л.Геллера, Ю.Демиденко, А.Юнггрена тощо). Російська література різних епох надає матеріал для вивчення динаміки образу героя-естета - від давнини з притаманним далекій добі етикетним уявленням про красу та каноном її втілення до класичного періоду з витонченістю персоніфікацій естетично свідомої особистості (Онєгін, Печорін, Райський, Болконський) та найсучасніших постмодерністських моделей (твори Вен.Єрофеєва, А.Бітова, І.Оганова, В.Пєлєвіна, Т.Толстой).У першому розділі “Особливості наукової рецепції образу героя-естета” розглядаються різні аспекти наукового осягнення стильової інтерпретації моделі героя-естета. У першому підрозділі “Основні етапи та підходи до вивчення моделі героя-естета” виокремлюються й характеризуються наріжні етапи критичного та наукового висвітлення досліджуваної моделі героя; підкреслено, що насамперед привертав до себе увагу такий тип героя-естета, як денді. Художнє переосмислення понять краси, моди, елегантності, а також дендизму було започатковано такими творами французьких письменників, як “Трактат про елегантне життя” О.де Бальзака (1830), есе Б.ДОРЕВІЛЬЇ “Про дендизм та Джорджа Бреммеля” (1845), літературний етюд Т.Готьє “Мода як мистецтво” (1858), серія есе Ш.Бодлера “Поет у повсякденному житті” (1863). У другому підрозділі “Модель героя-естета в контексті стильової динаміки літератури” увагу було приділено стильовому аспекту формування типології образу героя-естета. Використання стильового підходу при вивченні розвитку моделі героя-естета від найбільш ранніх форм її реалізації за часів еллінізму (міф про Нарциса як архетип; визнання Алківіада ідеальним денді; послідовне співвіднесення таких постатей, як Цезар, Катиліна, Петроній та Катулл з дендистською стилістикою) до постмодерних експериментів з усталеним образом денді, дозволяє довести ідею про давні античні витоки моделі, а також простежити процес модифікацій, які відбувалися з нею у різні проміжки часу в певних художніх системах, національному та соціокультурному контекстах, через зміни концепцій людини.