Становлення та деформації образу фізичного Я пацієнтів підліткового та юнацького віку з косметичними вадами та доцільності використання психокорекційних методів у випадку деструктивних змін у такому образі. Захисні поведінкові стратегії особистості.
Аннотация к работе
У сучасній довідниковій літературі з психології наводиться таке визначення образу тіла: образ тіла - системотворчий структурний елемент образу Я, уявлення про себе в аспекті тілесності. У психологічних дослідженнях поняття „схема тіла” та „образ тіла” чітко розмежовуються: схема тіла описує стабільне і постійне знання про своє тіло, а образ тіла розглядається як результат свідомого або несвідомого психічного відображення, як певна розумова картина свого тіла (О.Т. Недостатньо вивченими залишається й проблеми деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з хворобами шкіри чи необхідності проведення пластичної операції, вікової динаміки цих деформацій, впливу реальних чи надуманих дефектів зовнішності на появу деформацій образу фізичного Я. Розробити структурно-функціональну модель образу фізичного Я, визначити вірогідні чинники деформацій образу фізичного Я та стратегії поведінки особистості при таких деформаціях. Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що: - вперше на емпіричному рівні у вітчизняних культурно-історичних умовах розглянута проблема становлення образу фізичного Я та його деформацій у пацієнтів з косметичними вадами підліткового та юнацького віку; виявлено вірогідні чинники (обєктивні, субєктивні, соціальні, комунікативні, родинні, ґендерні та культурно-етнічні) таких деформацій образу фізичного Я та характер їх впливу на виникнення деструктивних емоційних станів; визначено захисні поведінкові стратегії особистості підлітків та юнаків при існуючих деформаціях образу фізичного Я (пасивно-адаптивна, пасивно-деструктивна, активно-адаптивна, активно-деструктивна, сублімаційно-творча); розроблено структурно-функціональну модель образу фізичного Я та його деформацій; обґрунтовано програму тренінгу з психокорекції деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами підліткового та юнацького віку;У першому розділі дисертації „Проблема образу фізичного Я в психологічній науці” здійснюється аналіз теоретичних підходів до проблеми Я-концепції і образу фізичного Я в її структурі, зясовується будова такого образу фізичного Я, його функції у розвитку особистості, визначаються деформації образу фізичного Я при різних соматичних та психічних захворюваннях (М.І. Столін), виявляється співвідношення понять „Я-образ” та „образ фізичного Я особистості” (Д. Спираючись на позиції провідних вчених, ми визначаємо образ фізичного Я як структурний компонент Я-образу, що виявляється у самопізнанні Я-фізичного, його самосприйманні і самооцінці. У другому розділі „Дослідження становлення образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці” дається загальна характеристика методів дослідження та вибірки, аналізуються вікові, статеві та індивідуальні особливості становлення образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці, особливу увагу звернено на опис деформацій образу фізичного Я в індивідів з надуманими косметичними вадами у підлітковому та юнацькому віці. Виявлено, що процес деформації образу фізичного Я у підлітків та юнаків має певну динаміку: У третьому розділі „Деформації образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами” представлено результати дослідження образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами (хвороби шкіри чи необхідність пластичної операції), проведено порівняльний аналіз цих результатів із отриманими на контрольній вибірці, а також описані змістові та процесуальні аспекти психокорекційного тренінгу з пацієнтами та результати повторного психодіагностичного дослідження.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами (шкірні хвороби чи необхідність пластичної операції) підліткового та юнацького віку, яке полягає у вивченні становлення та деформацій образу фізичного Я та доцільності використання психокорекційних методів у разі деструктивних змін в образі фізичного Я. Майже нерозглянутими залишаються питання про особливості становлення образу фізичного Я та його деформації у пацієнтів з шкірними хворобами чи тих, які потребують пластичної операції. У дослідженні виявлено вікові, ґендерні та індивідуальні особливості становлення образу фізичного Я. Виявлено чотири типи самооцінки зовнішності: висока (позитивне ставлення до власної зовнішності незалежно від її дефектів і узгодженості із існуючими стандартами соціуму), низька (негативна оцінка образу фізичного Я при наявності дефектів, а також при їх відсутності, коли зовнішність можна розглядати як “норму”), індиферентна (відносна безпечність і байдужість до властивостей зовнішності, спокійне ставлення до неї незалежно від наявності чи відсутності дефектів), адекватна самооцінка. Показано, що процес деформації образу фізичного Я має таку динаміку: вади зовнішності (реальні, надумані) викликають зниження самооцінки зовнішності та підвищення тривожності, що призводить до виникнення деформацій образу фізичного Я, а надалі до появи межових психічних розладів (синдром дисморфофобії, нервова анорексія та булімія).