Обов’язки, права, повноваження і відповідальність державних службовців; вимоги до їх професійної підготовки - Контрольная работа

Дякуючи цьому знаємо, що пошанування мудрості є основою управління країною. Безперечним фактом є те, що успіх будь-яких державних перетворень насамперед залежить від ефективності діяльності управлінського апарату. Зокрема, Демокрит учив, що державні справи є найважливішими, а тому рекомендував допускати до управління лише тих, хто має відповідні знання, якості та знає справу. Відповідно проблематика державної служби є сьогодні вкрай актуальною, їй присвячено достатньо літератури, наукових розвідок, вона стала повноправною частиною теорії державного управління, зайняла місце серед навчальних дисциплін із підготовки фахівців у галузі державного управління.Основними елементами правового статусу державного службовця, що розкриває демократизм державної служби й обумовлює її ефективне функціонування, виступають права державного службовця. З точки зору державно-управлінської діяльності, найважливішим аспектом є службові права, за допомогою яких здійснюється службова діяльність.Державний службовець має право(Стаття 7) на: 1) повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; Підгрупа прав державного службовця на матеріальне забезпечення й відпочинок включає права: 4) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу; Щодо карєри, то тут можна вказати такі права: 6) професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу; 10) отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом; Для захисту своїх прав і законних інтересів службовець може використовувати право: 12) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;Що ж до обовязків державних службовців, то вони найбільш яскраво характеризують сутність їх службової діяльності адже держава приймає на роботу службовців саме з метою покладення на них певних службових обовязків. Державний службовець зобовязаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Крім цього, в Законі України “Про державну службу” (стаття 8) перелічені такі основні обовязки державних службовців, як: 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; Державні службовці виконують також інші обовязки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. Державний службовець зобовязаний виконувати обовязки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця;До державних службовців застосовуються такі види юридичної відповідальності: · матеріальна (статті 130, 133 Кодексу законів про працю України); Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обовязків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Кримінальна відповідальність державних службовців настає за так звані службові злочини, які за характером та проявом порушень поділяються на три види: а) порушення повноважень: невиконання (неналежне виконання) повноважень (недбалість, бездіяльність); Професійне навчання державних службовців проводиться за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, через систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації, зокрема в галузі знань "Публічне управління та адміністрування", у встановленому законодавством порядку в навчальних закладах, установах, організаціях незалежно від форми власності, які мають право надавати освітні послуги, у тому числі за кордоном. Керівник державної служби у межах витрат, передбачених на утримання відповідного державного органу, забезпечує організацію професійного навчання державних службовців, підвищення кваліфікації державних службовців на робочому місці або в інших установах (організаціях), а також має право відповідно до закону закуповувати послуги, необхідні для забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців, у підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб.Підсумовуючи зазначимо, що правовий статус державних службовців як субєктів адміністративно-правових відносин загалом характеризується тим, що: - їхні права та обовязки встановлюються, як прави

План

Вступ

1. Правовий статус державного службовця

1.1 Основні права державного службовця

1.2 Основні обовязки державного службовця

1.3 Відповідальність державних службовців

2. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців

Висновок

Список використаної літератури