Планування гітлерівським командуванням операції з захоплення Криму. Створення Севастопольського оборонного району. Здійснення Керченсько-Феодосійської десантної операції. Партизанський рух в Криму. Трагічні наслідки евакуації населення з Севастополя.
Аннотация к работе
Війська Севастопольського оборонного району, посилені за наказом Ставки силами Закавказького фронту (стрілецька дивізія, бригада морської піхоти, декілька маршових батальйонів), у період із 17 грудня 1941 до 1 січня 1942 рр. відбили другий наступ німецько-румунських військ на Севастополь. Керченсько-Феодосійська десантна операція здійснювалася силами 51-ї і 44-ї армій Закавказького фронту, Чорноморським флотом та Азовською військовою флотилією за підтримки фронтової й флотської авіації взимку 1941-1942 рр. Ця операція стала найбільшою десантною операцією німецько-радянської війни. 28 січня Ставка ВГК вказала командувачеві Кримського фронту, що основним завданням майбутньої операції має стати допомога військам СОР, для чого головний удар основного угруповання фронту слід спрямувати на Карасубазар і виходом у цей район створити загрозу військам противника, котрі блокують Севастополь. Спрямувавши головний удар уздовж узбережжя Феодосійської затоки, 8 травня противник прорвав оборону 44-ї армії, війська якої почали відступати у східному напрямку. Причиною невдач були також бюрократично-паперові методи керівництва військами з боку командування фронту та представника Ставки генерал-полковника Л. Мехліса.