Загальний стан Православної Церкви дорадянської доби. Фактори, які вплинули на формування ідеологічної платформи обновленства і визначили характер й спрямованість новаторських ідей. Місце обновленської Церкви в системі української поліконфесійності ХХ ст.
Аннотация к работе
Процес адаптації Православної Церкви у світоглядному просторі радянської держави у період становлення останньої був безпосередньо повязаний з історією обновленського церковного руху. Ідеологічна політика радянської влади, демонструючи досить різнопланові форми атеїстичної боротьби, і політична переорієнтація певних кіл конфесійного співтовариства призвели до організаційного оформлення обновленського руху і появи обновленської Церкви, соціо-релігійна діяльність якої відчутно вплинула на загальний стан релігійного середовища України 20 - 30-х рр. Це стимулює пошуки аналогій у минулому, коли внаслідок соціальних зламів, спричинених зміною державного режиму, відбулося розмежування церковних угруповань, і зумовлює необхідність вивчення різноманіття аспектів феномену обновленства з метою зясування закономірностей формування і сутнісних ознак наявної поліконфесійної системи. Досягнення мети передбачає розвязання наступних завдань: - проаналізувати загальний стан Православної Церкви дорадянської доби, дослідити генезу обновленського руху, вичленити фактори, які вплинули на формування ідеологічної платформи обновленства і визначили характер та спрямованість новаторських ідей. Дисертація є першим у вітчизняній історіографії спеціальним дослідженням, в якому у самостійний обєкт наукового розгляду виділено обновленський рух в Україні, впроваджено до наукового обігу значний масив джерел, простежено генезу та розвиток ліберального церковного руху, висвітлено процес його трансформації в бюрократичну, політично заангажовану обновленську Церкву, проаналізовані чинники фіктивного симбіозу більшовицького уряду з представниками новаторськи налаштованого кліру, упорядковані дані про головні організаційні заходи обновленства - Всеукраїнські Собори 1923 і 1925 рр., Перед-соборну нараду 1924 р.Перший розділ “Джерела, історіографія і методи дослідження” складається з трьох параграфів, у першому з яких - “Джерельна база дослідження” - зроблено аналіз джерел з теорії обновленського руху в Україні. Роботи останніх відрізнялися гострим ідеологічним антагонізмом щодо релігії і Церкви, але, разом з тим, містили значний інформаційний матеріал, на підставі якого можна зясувати умови, в яких перебувало Православя в СРСР. У другому параграфі - “Лютнева революція 1917 р. і активізація українського обновленства” - дано огляд наступної фази обновленського руху, повязаної з пошуками способів подолання соціального невдоволення Церквою у період становлення демократичної державності. Зовнішнім боком цієї роботи було принципове засудження релігії і викриття “контрреволюційності” Церкви, але наряду з цим мали місце також приховані акції по дискредитації Православя. Головною силою, що мала руйнувати Церкву зсередини, було визначено обновленство.