Розгляд проблеми відображення права на релігійну свободу в чинній Конституції. Визначення підстав, можливостей та умов обмеження данного права. Дослідження практики Європейського Суду з прав людини щодо питань обмеження права на свободу віросповідання.
Аннотация к работе
Стаття 35 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право на свободу світогляду та віросповідання, яке включає в себе свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. У звязку з тим, що кожна особа несе певні обовязки та відповідальність перед суспільством, а зовнішній прояв прав завжди є підставою для конфлікту або втручання у права інших осіб, міжнародне право визнає законність певних обмежень на користування правом на свободу сповідувати релігію чи переконання [1, с.136]. У демократичних суспільствах, коли на території однієї і тієї самої країни співіснують декілька конфесій, може існувати необхідність запровадження обмежень щодо свободи сповідувати свою релігію або переконання з етою примирення інтересів різних груп і забезпечення поваги до переконань кожного (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Kokkinakis v. Щодо обмеження свободи сповідувати будь-яку релігію слід вказати, що у практиці Європейського Суду було сформоване поняття «абсолютна свобода думки, совісті, релігії» з огляду на те, що ст.9 онвенції не передбачає одних обмежень, за винятком свободи відкрито сповідувати свою релігію чи переконання. Ст.9 Конвенції проголошує, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прил дно, так і приватно. раховуючи наведене положення програми щодо дій, викладених у редакції: «Я наведу порядок у міжконфесійних суперечках: Єдиний Бог, Єдина Церква, Єдина монолітна могутня славетна велика Свята Київська Русь» є таким, що посягає на права і свободи людини, оскільки суд не вважає, що у демократичному суспільстві державі в особі ви их посадовців слід втручатися в управління релігійними інституціями.