Облік власного капіталу комерційного банку в міжнародній обліковій практиці - Дипломная работа

1. Банківська система обліку в Україні В Законі України «Про банки і банківську діяльність» (березень 1998 р.) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового та розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом. Таких операцій в законі зазначено 16, однак не застережено, чи банк повинен виконувати всі ці операції, чи тільки одну з них для того, щоб одержати відповідний статус. Ця обставина давала можливість надто широко трактувати поняття банк і сферу банківської діяльності, розмивала правову межу між банками і небанківськими установами. Тому норми банківського нагляду і регулювання могли поширюватися на переважну більшість суб’єктів грошового ринку. В 1993 р. в закон були внесені уточнення, що забороняли небанківським установам займатися відкриттям рахунків, приймати вклади, здійснювати розрахунки та кредитування. Але і це уточнення остаточно не вирішило питання про те, що ж розуміє під банком українське законодавство - чи установу яка виконує всі 4 операції, заборонені для небанківських установ, чи тільки одну з них, чи будь-яку з 16 операцій, названих в ст. 3 Закону. Вимога до банку про страхування депозитів, як це зроблено в законодавстві США, в українських законах навіть не згадується. Аналіз багатовікової світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс з трьох посередницьких операцій: - приймати грошові вклади від клієнтів; - надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби; - здійснювати розрахунки між клієнтами. Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі - як центрального, так і комерційного. Отже, комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні. Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо. Це визначає особливу відповідальність кожного банку за стан економіки: будь-яка зміна маси грошей може призвести до порушення ринкової рівноваги. Таке визначення тлумачить банківську систему як механічне об’єднання банків, що не має заздалегідь окреслених цілей, своїх специфічних функцій і не виконує самостійної ролі на грошовому ринку. Цим вона помітно відрізняється від кредитної системи. Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин: - пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами - забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків; - пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Такій установі надається статус центрального банку. На другому рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. Банки, на відміну від інших економічних суб’єктів, несуть в собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи. Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківській системі - вирішення першочергових завдань з метою створення сучасної системи звітності. Тому реформування бухгалтерського обліку і звітності викликано такими факторами як: - необхідність входження банківського сектора України як провідного фінансового інституту у світову економічну спільноту; - збільшення уваги потенційних інвесторів до фінансового ринку України; - потреба користувачів в одержанні достовірної, чіткої інформації (насамперед установами, які працюють із залученими коштами); - необхідність збільшення ефективності управління банком; - установлення нагляду за банками і розробкою регулятивних інструментів; - створення передумов для організації внутрішнього і зовнішнього аудиту за міжнародними стандартами; З 1 січня 1998 року банківська система України почала переходити на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності. Суть реформування бухгалтерського обліку в банківській системі України полягає у забезпеченні достовірної економічної інформації про реальну вартість активів банку, їхню ризикованість і прибутковість і, відповідно, реальну вартість капіталу банку. З метою реалізації цієї програми було введено: - метод нарахування за активними і пасивними операціями банку; - механізм для створення прозорої системи резервів на покриття ризиків; - механізми переоцінок активів банку. При цьому Національний банк України вимагає, щоб керівництво банку обирало і застосовувало облікову політику таким чином, щоб його фіна