Сутність реорганізації, підходи до її інформаційного забезпечення. Форми реорганізаційних перетворень. Методи оцінки активів і зобов’язань та консолідації капіталів при об’єднанні. Елементи облікової політики. Принципи формування консолідованої звітності.
Аннотация к работе
З метою виходу з кризи, запровадження ефективних методів діяльності та управління багато підприємств й нині зазнають реорганізаційних змін. Реорганізація шляхом обєднання, поділу, перетворення виступає важливою формою фінансового оздоровлення таких субєктів, призводить до перепрофілювання діяльності, зміни організаційно-правових відносин, додаткового залучення капіталу у підприємство. Реорганізація є джерелом розширення ринків сировинних та енергетичних ресурсів, збуту продукції, важливим інструментом у вирішенні конфліктних ситуацій, що виникають між власниками підприємств. Водночас, потребують подальших досліджень наукові підходи до трактування категорійного апарату, обґрунтування видів та форм реорганізації, вдосконалення оцінки, обліку та розкриття інформації стосовно її проведення. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри обліку і аудиту в інвестиційній сфері Тернопільського національного економічного університету «Дослідження і розробка методики та організації обліку і аудиту діяльності підприємств інвестиційного комплексу» (номер державної реєстрації 0102U007219), де автором розроблено методику консолідації капіталів у зведеному балансі і звітності обєднаних підприємств будівельного комплексу.У розділі 1 «Теоретичні засади реорганізації підприємств та її інформаційне забезпечення» розглянуто сутність, передумови та форми реорганізаційних перетворень, методи оцінки активів та зобовязань, загальні підходи до інформаційного забезпечення реорганізації підприємств. Встановлено, що ключовими моментами при визначенні поняття «реорганізація» повинні бути зміна форми власності, організаційно-правового статусу та власників, вирішення питань правонаступництва. Для вітчизняної практики характерними є два типи реорганізації підприємств, що викликано особливостями суспільно-економічного розвитку України, починаючи з 90-х років минулого століття: - в умовах перехідної економіки - приватизація, акціонування, перепрофілювання діяльності, виникнення нових ринків сировини і збуту продукції, пошук ефективних шляхів розвитку; Якщо на початку і в середині 90-х років реорганізаційні перетворення були повязані в основному з приватизацією та акціонуванням державних підприємств, то в даний час при здійсненні господарської діяльності використовуються усі можливі форми реорганізації: - злиття - передавання майна, прав і обовязків правонаступникам з припиненням діяльності юридичних осіб, що обєднуються; Запропоновано виділити ще дві класифікаційні ознаки, які можуть суттєво впливати на методику та організацію обліку і формування показників звітності при реорганізації: - за джерелами фінансування доцільно розрізняти реорганізацію, що проводиться за рахунок власних коштів або ж із зовнішніх джерел (санатора, реаніматора, інвестора);У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми з удосконалення поняття, типів і форм реорганізації підприємств, оцінки майна, обліку та розкриття інформації про реорганізаційні процеси. Для вітчизняної економіки характерними є два типи реорганізації, що повязано, з одного боку, з роздержавленням і приватизацією, перепрофілюванням діяльності та формуванням нового власника, намаганням вижити в умовах нестабільної перехідної економіки, з іншого, - обумовлено розвитком ринкових відносин: жорсткою конкуренцією та необхідністю освоєння нових ринків сировини, енергоресурсів, зростанням вартості акціонерного капіталу. Незважаючи на те, що міжнародними та національними обліковими стандартами пріоритетним визнається обєднання бізнесу шляхом придбання одних субєктів іншими, у вітчизняній практиці таку реорганізацію доцільно проводити з використанням й інших методів - злиття, приєднання субєктів. З метою встановлення рівних умов для субєктів, що зазнавали реорганізаційних перетворень у різні періоди часу, обєктивного відображення результатів в обліку пропонується запровадити такі вимоги: - для акціонерних та інших господарських товариств розміри статутного капіталу не повинні бути нижчими за визначену законодавчо мінімальну межу; підприємствам, що проходили приватизаційну реорганізацію у різні періоди і які після цього проводили дооцінку (індексацію) майна, дозволити суму індексації спрямовувати на збільшення статутного капіталу з розподілом між учасниками, акціонерами пропорційно до раніше встановлених часток (акцій) без будь-якого оподаткування.