Ефективність моніторингу безпеки грудного вигодовування немовлят від матерів, котрі отримали з приводу сифілісу повний курс специфічного та профілактичного лікування під час вагітності. Критерії безпечності природного вигодовування немовлят групи ризику.
Аннотация к работе
Серйозною проблемою сифілісу є прогресуюче зростання рівня захворюваності серед вагітних, частка яких складає 8 - 14 % від усіх хворих на сифіліс (Губенко Т.В., 2000; Логунов В.П. і співавт., 2003). Велику увагу дерматовенерологів привертають новонароджені без клінічних ознак природженого сифілісу, матері яких пройшли специфічне та профілактичне або профілактичне лікування під час вагітності. Дисертантом самостійно виконаний фрагмент, присвячений вивченню питання природного вигодовування немовлят, народжених від матерів, котрі хворіли на сифіліс. Для досягнення сформульованої мети поставлено наступні задачі: Дослідити темпи негативації специфічних для сифілісу серологічних реакцій та нормалізації показників інфекційно-інтоксикаційного синдрому у вагітних та породіль після повного курсу протисифілітичного лікування під час досліджуваної вагітності. 90 жінок, у яких було встановлено сифіліс до або під час вагітності, а після відповідного специфічного та профілактичного протисифілітичного лікування визначалися позитивні специфічні серологічні реакції на сифіліс (КСР, РІФ) під час досліджуваної вагітності.За темою роботи проведено комплексне обстеження 90 жінок, у яких було встановлено сифіліс, а після відповідного специфічного та профілактичного протисифілітичного лікування визначалися позитивні специфічні серологічні реакції на сифіліс (КСР, РІФ) під час досліджуваної вагітності. Одночасно обстежено 90 немовлят, котрі були народжені від цих матерів і перебували на природному вигодовуванні. На 6 місяці після пологів негативація МРП відбулася у всіх матерів першої групи та у 7 (43,75 %) матерів 2 групи. У разі закінчення лікування сифілісу після 20 тижня гестації (3 і 4 групи) відмічалася вкрай повільна негативація МРП і становила на 6 місяці після пологів у 3 групі - 23,81 % (10 жінок), а у 4 групі - лише 16,67 % (4 жінки). На 6 місяці після пологів повна негативація РЗК з кардіоліпіновим антигеном відбулася у 1 групі у всіх матерів, у 2 групі - у 9 (56,25 %) жінок, у 3 групі - у 14 породіль (33,33 %).У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності діагностики та моніторингу безпеки грудного вигодовування немовлят від матерів, котрі отримали з приводу сифілісу повний курс специфічного та профілактичного лікування під час вагітності. За даними МРП і РЗК з кардіоліпіновим антигеном у кількісному варіанті виконання, у всіх вагітних і породіль, які отримали специфічне і профілактичне лікування сифілісу під час вагітності, встановлено задовільне зниження титрів антитіл у 4 та більше рази протягом перших 6 місяців після пологів. Нормалізація цих показників відбулася протягом 6 місяців після пологів, і була найпізнішою у 24 (26,67 %) породіль, котрі отримали специфічне лікування після 28 тижня гестації. Протягом періоду спостереження специфічний протисифілітичний імуноглобулін М методом ІФА та ДНК Treponema pallidum методом ПЛР не були виявлені у жодній пробі грудного молока, що вказувало на відсутність його контамінації блідою трепонемою в усіх матерів, котрі отримали повний курс протисифілітичного лікування під час вагітності. На момент народження у групі з 24 немовлят (26,67 %), матері яких отримали протисифілітичне лікування після 28 тижня гестації, з усіх 90 обстежених, було виявлено ознаки синдрому ендогенної інтоксикації в антенатальному періоді, на що вказували достовірно підвищені, у порівнянні з групою контролю, показники ЦІК, СМП254 та СМП280 крові пуповини.