Етіопатогенетичні механізми розвитку та клінічного перебігу дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів. Уніфікований алгоритм патогенетично обґрунтованого лікування пацієнтів. Спосіб переносу оклюзійної інформації з тимчасових конструкцій на постійні.
Аннотация к работе
Дисфункція скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) посідає одне з провідних місць серед стоматологічних захворювань, поступаючись тільки карієсу та ураженням пародонту (Петросов Ю.А. с соавт., 1996; Смаглюк Л.В., Трофименко М.В., 2005; Семкин В.А., Рабухина Н.А., 2000; Kleinrok J., 2004). Незважаючи на поліетіологічність розвитку дисфункції СНЩС, більшість стоматологів розглядають зміну оклюзії як основний етіологічний чинник порушень СНЩС (Баданин В.В., 2000; Гросс М.Д., Метьюс Дж.Д., 1986; Максимова О.П., 2002; Пантелеев В.Д., 2002; Слесарев О.В., 2002; Хватов И.Г., 2001). Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що відсутні чіткі схеми ефективних лікувально-профілактичних заходів при дисфункції, СНЩС спричиненої оклюзійними порушеннями. У звязку з цим вивчення клінічного перебігу дисфункції СНЩС, особливостей оклюзійних взаємовідношень у пацієнтів з різним клінічним станом зубних рядів, розробка методів лікування з використанням тимчасових конструкцій має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Розробити підготовчий етап лікування пацієнтів із різним клінічним станом зубних рядів при дисфункції СНЩС.В порожнині рота визначали вид прикусу, оцінювали наявність і топографію дефектів зубних рядів, зубощелепних деформацій та встановлювали ступінь пошкодження оклюзійної поверхні, наявність фасеток патологічного стирання, клиноподібних дефектів в пришийковій ділянці зубів. Розподіл пацієнтів на групи проводили за клінічним станом зубних рядів (табл. Аналіз основних скарг свідчить, що хрускіт і клацання в ділянці СНЩС спостерігалися в усіх групах обстежених, проте найбільше у пацієнтів ІІ групи (табл. При обєктивному обстеженні спостерігались наступні прояви дисфункції СНЩС в порожнині рота: невідповідність вуздечок верхньої і нижньої губи, відбитки зубів на язиці і щоках зустрічалися з однаково високою частотою серед усіх груп обстежених, фасетки патологічного стирання зубів і клиноподібні дефекти у найбільшому відсотку зустрічалися у пацієнтів І групи. Сколи обличкувальних матеріалів нерідко спостерігались в ІІІ групі, а підвищена чутливість зубів була більш притаманна пацієнтам І та ІІ груп (табл.У дисертаційній роботі представлено нове вирішення актуальної науково-практичної задачі сучасної стоматології - підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС шляхом застосування розробленого на підставі клініко-лабораторних досліджень уніфікованого алгоритму лікування із застосуванням тимчасового протезування на етапах комплексної реабілітації. Визначені чинники порушення оклюзії, які спричинили дисфункцію СНЩС: наявність ортопедичних конструкцій і терапевтичних реставрацій з неправильно змодельованими оклюзійними поверхнями у 39 (43,82 %) осіб, зубощелепні деформації, які виникли внаслідок дефектів зубних рядів - 32 (35,96 %) особи, патологічні види прикусу - 9 (10,11 %) осіб, дистопія і ретенція третіх молярів - 5 (5,62 %) осіб, порушення оклюзійних співвідношень після проведеного ортодонтичного лікування у 3 (3,37 %) осіб. Розроблено уніфікований алгоритм патогенетичного лікування пацієнтів з дисфункцією СНЩС, застосування якого передбачає проведення підготовчого етапу з метою формування точок фіксації НЩ відносно оклюзійної шини, розслаблення ЖМ та визначення ЦСЩ і міжальвеолярної висоти за допомогою оклюзійної шини, планування лікування за допомогою воскового моделювання оклюзійних поверхонь, фіксації визначеного положення НЩ за допомогою виготовлених в порожнині рота тимчасових конструкцій і проведення заміни тимчасових конструкцій на постійні. Проведення підготовчого етапу перед ортопедичним лікуванням, зокрема застосуванням оклюзійної шини у 57 (77,03 %) пацієнтів з дисфункцією СНЩС дозволило створити оптимальні оклюзійні співвідношення між НЩ та оклюзійною шиною для подальшого визначення ЦСЩ і міжальвеолярної висоти. Порушення функціональні оклюзії пацієнтів з дисфункцією СНЩС вимагають застосування підготовчих заходів у 57 (77,03 %) пацієнтів з метою забезпечення оптимальних оклюзійних співвідношень зубів НЩ з шиною, а саме: відновлення анатомічної форми зуба, у випадках наявності фасеток патологічного стирання; створення необхідної кількості опор методом дентальної імплантації або тимчасового протезування; усунення зубощелепних деформацій шляхом вибіркового пришліфовування зубів, а подекуди видалення зубів; тимчасове відновлення дефектів коронкової частини зубів; заміна неправильно змодельованих постійних конструкцій на тимчасові, які відповідають анатомічній формі зуба; відновлення оклюзійної поверхні прямими реставраціями.