Розробка способу лікування, що підвищує ефективність комплексної терапії генералізованого пародонтиту, поєднуючи дію гіпербаричної оксигенації із застосуванням протизапальних препаратів, з урахуванням патогенетичних механізмів розвитку захворювання.
Аннотация к работе
Медичне та соціальне значення цього захворювання визначається не тільки наявністю патологічних процесів в пародонті та погіршенням функції зубощелепної системи, але і порушенням при цьому процесів травлення, обмінних процесів, інфікуванням та сенсибілізацією організму, загрозою виникнення вогнища хроніосепсису і нервово-психічними розладами, які призводять до зниження працездатності (Куцевляк В.Ф.,2001, Білоклицька Г.Ф, 2003, Ярова С.П.,2003, Петрушанко Т.О.,2006, Непорада К.С.,2007) Значна розповсюдженість захворювань тканин пародонту серед населення, прогресуючий характер перебігу, недостатня ефективність методів терапії, що використовуються, ставить проблему лікування даної патології в ряд загальномедичних (Куцевляк В.Ф., 1995; Мащенко І.С., 1996; Іванов В.С., 1998; Данилевський Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Білоклицка Г.Ф.,2000; Петрушанко Т.О., 2000; Ярова С.П. та співавт., 2000).Запальні захворювання пародонту займають одне з провідних місць серед стоматологічних захворювань населення. В порівнянні з іншими стоматологічними захворювання, пошкодження тканин пародонту супроводяться складнішими і глибшими порушеннями багатьох обмінних, біохімічних реакцій в організмі, імунологічними, ендокринними змінами (Силенко Ю.І 1992, 2002, Мащенко І. С.,1993, Ярова С.П.,1999; Петрушанко Т.О., 2000) Серед факторів патогенезу пародонтиту провідними є порушення трофіки пародонту за рахунок погіршення мікроциркуляції (функціонального та органічного характеру), дисбаланс імунокомпетентних та барєрних систем організму, а також біохімічних змін, які характеризуються в першу чергу порушеннями стану антиоксидантної системи, що призводить до підвищення вільнорадикальних процесів у тканинах (Тарасенко Л.М.,1985). Розробити і оцінити ефективність комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використанням протизапальних препаратів тридерм і холісал у поєднанні з гіпербаричною оксигенацією, з урахуванням варіабельності серцевого ритму, а також стану вегетативної нервової системи пацієнтів.Щури третьої групи з генералізованим пародонтитом впродовж 10 днів піддавалися лікуванню по прийнятим клінічним стандартам: проводилася обробка пародонтальних кишень розчинами антисептиків. Четверту групу склали тварини хворі на генералізований пародонтит, яким через 10 днів після виникнення захворювання,2 рази на день проводили зрошування тканин ураженого пародонту розчинами антисептиків, потім наносили суміш тридерма і холісала. 2 група - 30 пацієнтів (16 (53,3%) жінок і 14 (46,6%) чоловіків з генералізованим пародонтитом II ступеня, лікування якої проводилося по традиційній методиці з поєднанням протизапальних препаратів тридерм і холісал. 3 група - 30 пацієнтів (18 жінок (60%) і 12 чоловіків (40%)) з генералізованим пародонтитом II ступеня, лікування якої проводилося з поєднанням протизапальних препаратів тридерм і холісал і застосуванням сеансів гіпербаричної оксигенації. У групі тварин, лікування яких проводилося за стандартною методикою встановлено, що цей показник відповідав 3,2±0,01 балам.Нарешті, в групі тварин, які отримували лікування, з використанням запропонованого нами поєднання лікарських препаратів (тридерм і холісал), цей показник знижувався вже на 10 день лікування в 2,7 рази в порівнянні з початковими даними, а на 20 день - більш ніж в сім разів (див. табл.1.Використання в стоматології, при лікуванні ГП ГБО в комплексі з протизапальними препаратами тридерм та холісал дозволило підвищити ефективність терапевтичних заходів, скоротити стадію загострення захворювання, продовжити ремісію. Експериментальними дослідженнями встановлено, що використання комплексу препаратів супроводилося редукцією симптоматики після проведеного лікування, про що свідчив показник бальної оцінки пародонтального статусу у тварин з ГП, він знижувався на 10 день в 2,7 разу, на 20 день у 7,1 разу. 3.У хворих на ГП мало місце зменшення питомої ваги бактерій, які переважали в групі здорових людей, а саме: P. asaccharolyticus (зниження в 2,1 разу), S. hansenii (у 2,4 разу), L. catenaforme (у 2,8 разу), V. parvula (у 6,3 разу), V. alcalescens (у 7,0 разу). Так, у даного контингенту обстежених питома вага E. lenta і G. morbillorum виріс до 10,2 % (у 3,8 разу), C. subterminale - до 8,3 % (у 2,6 разу), A. fermentans - до 12,7 % (у 3,3 разу), D. nodosus - до 10,8 % (у 5,4 разу), A. naeslundii - до 5,1 % (у 2,1 разу). Після лікування в групі зіставлення показник 6-кето-ПГF1? зменшувався в 1,36 разу від початкового рівня і залишався вищим за норму в 1,2 разу (р<0,05).