Обґрунтування вибору лікувальної тактики у хворих з уретеролітіазом на основі прогнозування ефективності сучасних методів елімінації конкрементів - Автореферат

Сечокамяна хвороба посідає друге місце в структурі захворювань нирок і сечовивідних шляхів і третє - у структурі причин смерті від урологічних захворювань (Возіанов О.Ф. і співавт., 2009). Через темпи зростання й поширеність, схильність до захворювання осіб працездатного віку, тривалість хвороби (іноді протягом всього життя), що призводить, з одного боку, до тимчасової втрати працездатності, а почасти і стійкої, а, з іншого - до сепсису, гострої і хронічної ниркової недостатності й смерті, сечокамяна хвороба є проблемою не тільки медичною, а й соціальною (Люлько А.В. і співавт., 2008). Однак і один, і другий методи не є абсолютно безпечними, і застосування їх може бути повязане як з травмами нирок і сечоводів, так і з прилеглими органами (Боржієвський А.Ц., 2007). За відсутності абсолютних показань до негайного усунення суправезикальної обструкції, консервативне лікування є пріоритетним і позиціонується як терапія першої лінії при каменях сечоводу розмірами менше 5 мм. Вперше на основі комплексного обстеження пацієнтів з уретеролітіазом і подальшого проведення критеріяльного математичного аналізу виявлено фактори, що визначають ефективність консервативної терапії (вік більше 49 років, наявність пієлонефрита, цукровий діабет, відходження конкрементів в анамнезі, давність нападу більше 3 діб, інтенсивність больового синдрому більше 8 балів, розмір каменя більше 5 мм, форма каменя, характер края, наявність лейкоцитурії), ЕУХЛ (розмір каменя більше 12 мм, час стояння каменя більше 5 діб, локалізація каменя, форма, характер края, площина більше 65,6 мм2, рентгенконтрастність каменя, наявність підвищеної температури тіла більше 37,30С, лейкоцитоз більше 9?109/л), УРС (вік більше 60 років, наявність цукрового діабету, екстра органні захворювання, що призводять до звуження просвіту сечоводу, наявність стриктури, стан після УРС, розмір каменя понад 14 мм, локалізація каменя, час стояння каменя білш 3 місяців, наявність гіпертермії більше 38,50С, лейкоцитоз більше 11?109/л).У підгрупі СЕК виявлено 780 (95,9±0,7%) осіб які надійшли до стаціонару в екстреному порядку, а у підгрупі СЕК-33 (4,1±0,7%) хворих. Аналізуючи вплив супутньої патології на спонтанну елімінацію каменів, слід зауважити, що в підгрупі СЕК не було супутніх захворювань в 574 (70,6±1,6%) хворих, а в підгрупі СЕК- - у 86 (46,0±3,7%) (P0,05). При цьому підгрупа СЕК-нараховувала лише 28 (15,0±2,6%) пацієнтів, а до підгрупи СЕК увійшло 484 (59,5±1,7%) хворих (p<0,05). Камінь до 3 мм виявлено в підгрупі СЕК у 109 (13,4±1,2%) пацієнтів, а у 10 (5,3±1,6%) (p<0,001) пацієнтів з підгрупи СЕК-камені такого розміру самостійно не відійшли. Іншу тенденцію виявлено відносно каменів овальної форми: у підгрупі СЕК їх виявлено у 326 (40,96±1,64%) пацієнтів, а в підгрупі СЕК-у 95 (51,92±4,92%) хворих.У загальному спектрі сучасних методів лікування уретеролітіазу до використання запропонованого лікувального алгоритму фармакоіндукована спонтанна елімінація каменів склала 53,9%, екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія - 27,9%, уретероскопія - 17,6%, а «відкрита» уретеролітотомія - 0,6%. Фактори, що знижують ефективність консервативного лікування хворих з уретеролітіазом: вік 46 років і старше, наявність пієлонефриту, цукровий діабет, відсутність факту повторного відходження каменів, давність нападу 3 і більше діб, наявність нападів більше 1 разу на добу й інтенсивністю більше 8 балів, розмір каменя понад 5 мм, полігональна форма й нерівний характер його країв, лейкоцити плазми понад 9?109/л, відсутність макрогематурії. Факторами, що знижують ефективність лікування хворих на уретеролітіаз методом екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, є час стояння каменя більше пяти діб, локалізація каменя у верхній третині сечоводу, куляста його форма й гладенький край, інтенсивність больового синдрому ?8 балів, розмір каменя 12 мм і більше, площа більше 65,6 мм2, рентгенконтрастність каменя, температура 37,3°С і вище, компютерна томоденситометрія каменя більше 1010 од. Фактори, що зніжують ефективність лікування хворих на уретеролітіаз методом уретероскопії і контактної літотрипсії: вік старше 60 років, цукровий діабет, захворювання, що спричиняють звуження просвіту сечоводу, стан після УРС, стояння каменя не менше трьох місяців, локалізація каменя в верхній треті сечоводу, розмір каменя понад 14 мм, температура тіла вище 38,5°С, лейкоцити понад 11?109/л Прогностична ефективність моделі розвитку пієлонефриту при лікуванні методом екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії склала 95,2%, прогностична чутливість - 96,8 %, прогностична специфічність - 86,4 %.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ