Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва - Реферат

Кожна організація для здійснення ефективної діяльності визначає цілі, досягнення яких можливе лише внаслідок дій, які виконуються в певній послідовності і є способом вирішення окремих, часткових завдань. У процесі організації діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації виробничого процесу, розподілу робіт та забезпечення їх необхідними засобами тощо. Від того, наскільки обґрунтованими будуть ці рішення, залежатимуть успіх чи невдача організації, її процвітання чи занепад. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхідність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Внутрішніми чинниками, що можуть породжувати проблеми, є і відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт; вони виникають внаслідок неправильних дій персоналу, відсутності у працівників виконавської дисципліни або нечіткого розмежування між ними повноважень.Для виробника в ході створення нового виробництва ні витрати на виробництво, ні ціни ресурсів і продукції, ні обсяг випуску за одиницю часу не є детермінованими. І перше, і друге, і третє буде результатом узгодженого вибору, що ґрунтується на даних маркетингової і техніко-економічної розвідки та власної стратегії розвитку. У мікроекономічній теорії під час розвязання задачі вибору оптимальної комбінації розглядаються два змінні фактори: працю і капітал, а точніше - ціни їх використання у виробничому процесі. Траєкторія зростання показує, як змінюється співвідношення факторів виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів виробництва продукції.У теорії виробництва традиційно використовується двохфакторна виробнича функція виду Q = f (L, K), що характеризує залежність між максимально можливим обсягом випуску (Q) і кількостями застосовуваних ресурсів праці (L) і капіталу (К). Це пояснюється не тільки зручністю графічного відображення, а й тим, що питома витрата матеріалів в багатьох випадках слабо залежить від обсягу випуску, а такий фактор, як виробничі площі, зазвичай розглядається разом з капіталом. При цьому ресурси L і К , а також випуск Q розглядаються в міру потоку, тобто в одиницях використання (випуску) в одиницю часу. Графічно кожен спосіб виробництва може бути представлений точкою, координати якої характеризують мінімально необхідні для виробництва даного обсягу випуску кількості ресурсів L, а виробнича функція - лінією рівного випуску, або ізоквантою, подібно до того, як в теорії споживання крива байдужості характеризує один і той же рівень задоволення, або корисності різних комбінацій споживчих благ. Ми знаємо, що в миттєвому періоді обсяги застосування кожного ресурсу залишаються незмінними і тому в рамках цього періоду розширення виробництва неможливе.Збільшення розмірів підприємства веде до поліпшення розвитку виробництва, проте існує межа, за межами якої збільшення масштабів виробництва вже не викликає поліпшення економічних показників і, отже, є неефективним. Чим оптимальніше буде вибрана комбінація факторів виробництва, тим вища імовірність досягання оптимуму виробника, або рівноваги виробника - це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні у виробничому процесі. Підприємство, намагаючись збільшити обсяги виробництва продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб виробництва. Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли обсяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів. Наприклад, при подвоєнні факторів виробництва обсяг випуску продукції зростає більш ніж у два рази (рис.

Зміст

1. Сутність управлінських рішень

2. Вибір оптимальної комбінації факторів виробництва. Рівновага виробника

3. Розширення та згортання виробництва

Висновок

1. Сутність управлінських рішень управління рівновага виробник