Обґрунтування призначення антигіпертензивного лікування хворим на есенціальну артеріальну гіпертензію залежно від індивідуальної фармакогенетичної чутливості - Научная работа
Оцінка ефективності фармакогенетично детермінованої терапії антигіпертензивними препаратами у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію. Вивчення генів, що пов"язані з транспортом, абсорбцією, метаболізмом і виведенням антигіпертензивних препаратів.
Аннотация к работе
Застосування b1-АБ упродовж 3 тиж привело до достовірного зниження САТ у хворих на ЕАГ усіх генотипів генів АПФ (більше у носіїв алеля D - відповідно на 7,4 і 8,9 %, P<0,05), AGTR1 (особливо у пацієнтів із алелем С (генотипи АС і СС) - відповідно на 6,8 і 5,1 %, P<0,05), PPAR-g2 (більше у хворих із алелем Pro (генотипи PROALA і PROPRO) - відповідно на 6,1 і 6,2 %, P<0,05), ADRB1 (вагоміше у носіїв алеля Arg - відповідно на 8,3 і 8,7 % (P<0,05) та носіїв алеля Т гена ENOS (генотипи TG і TT) - відповідно на 8,8 і 8,6 % (P<0,05)). Монотерапія БРА упродовж 2 тиж супроводжувалася достовірним зниженням САТ у хворих на ЕАГ усіх генотипів генів АПФ (більше у носіїв генотипу DD на 8,0 %, P<0,04), AGTR1 (більше у пацієнтів з алелем С - відповідно на 6,7 і 5,0 % (P<0,05)), PPAR-g2 (особливо в осіб із алелем Pro - відповідно на 7,5 і 8,3 % (P<0,03)), ADRB1 (більше у хворих із алелем Arg - на 9,3 і 8,7 %, P<0,05) та носіїв алеля Т гена ENOS - відповідно на 6,3 і 6,9 % (P<0,05). Серед них за геном АПФ більш чутливими (частіше давали "адекватну відповідь" АТ на тлі терапії ІАПФ) були носії алеля D, ніж хворі з генотипом ІІ гена АПФ: 12 (46,1 %) і 8 (53,3 %) осіб проти одного (10,0 %) пацієнта (c2=10,03, P=0,002), зі збереженням достовірної різниці за частотою між носіями генотипів ІІ і I/D (c2=6,78, P=0,009) та генотипів DD і ІІ (c2=9,79, P=0,002). Отже достовірно чутливими і прихильними до монотерапії ІАПФ були носії алеля D гена АПФ (P=0,002), особливо генотипу DD (P=0,002), генотипу СС гена AGTR1 (P=0,006), носії алеля Т гена ENOS (P=0,001), особливо генотипу ТТ (P<0,001), генотипу ALAALA гена PPAR-g2 (P=0,029). Отже, достовірно чутливі і прихильні до монотерапії БРА були за частотою досягнення цільового АТ носії алеля І гена АПФ (P<0,001), алеля Ala гена PPAR-g2 (P<0,001) та алеля Gly гена ADRB1 (P<0,001); за частотою "адекватної" відповіді АТ на лікування БРА - носії всіх генотипів гена АПФ (достовірно краще - хворі з генотипом DD (P=0,002), носії алеля А гена AGTR1 (P=0,006), хворі з генотипом ТТ гена ENOS (P=0,001), носії алеля Pro гена PPAR-g2 (P=0,01) та алеля Arg гена ADRB1 (P<0,001).Препарати групи b1-адреноблокаторів ефективніше впливали ( , ) за частотою "адекватного" зниження офісного артеріального тиску на носіїв алеля D гена АПФ (P=0,002), алеля Т гена ENOS (P=0,023), алеля Ala гена PPAR-g2 (Р=0,028), алеля Arg гена ADRB1 (P0,05). Блокатор рецепторів ангіотензину ІІ телмісартан частіше зумовлює "адекватне" зниження офісного артеріального тиску ( , ) у носіїв усіх генотипів гена АПФ (сильніше генотипу DD, P=0,002), гена AGTR1 (сильніше алеля А, P=0,006) і гена ENOS (сильніше генотипу ТТ, P=0,001), алеля Pro гена PPAR-g2 (Р=0,01) та алеля Arg гена ADRB1 (P<0,001).