Обґрунтування головних теоретичних положень по методиці застосування системного підходу до управління ротою військової організації. Теорія управління Збройними Силами. Практичне застосування системного підходу в управлінні військовою організацією (ротою).
Аннотация к работе
Відповідно Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримання озброєної агресії проти України і відсіч їй, охорону повітряного простору держави і підводного простору в межах територіального моря України. Зєднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно закону, в межах, визначених указами Президента України, які затверджуються Верховною Радою України, можуть притягуватися до здійснення заходів правового режиму військового і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виняткової (морської) економічної зони, континентального шельфу України і їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь в міжнародній військовій співпраці і міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України і в порядку і на умовах, визначених законодавством України. Органи військового управління забезпечують неухильне дотримання вимог Конституції України відносно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою скидання конституційного порядку, усунення органів державної влади або перешкоди їх діяльності. Теорія управління збройними силами - область військової науки, що досліджує проблеми керівництва ЗС, організацію системи управління військами (силами флоту) і її складових елементів (органи, пункти управління, автоматизовані системи і звязок), закономірності, принципи і методи роботи командування і штабів по плануванню, організації, керівництву операціями і бойовими діями, їх забезпеченню, а також по керівництву оперативною, бойовою і політичною підготовкою, життям і діяльністю військ (сил флоту) в мирний і військовий час.Це обумовлено високою ефективністю даного підходу до управління організацією, зокрема військовою. Підручник розкриває суть предмету, еволюцію і багато аспектів сучасної парадигми теорії управління, її функції, методи процедури і технології менеджменту, включаючи системний підхід, стратегічне управління і управління розвитком соціально-економічних систем, маркетинг, моніторинг. Застосування методів дослідження дозволяє діагностувати стан існуючої системи управління, виявляти аномалії у функціонуванні системи управління, кореневі проблеми менеджменту і розробляти проекти її поліпшення. Що стосується літератури, відносно системного підходу до управління військовою організацією, то хотілось би звернути увагу на монографію [9, с.80]. Дана книга представляє інтерес з погляду професійного підходу до управління військовоюорганізацією,розглядається у тому числі і системний підхід.До становлення на початку XX ст. науки про менеджмент правителі, міністри, полководці, будівельники, ухвалюючи рішення; керувалися інтуїцією, досвідом, традиціями. Залежно від досвіду і таланту управлінець міг розсовувати просторові і тимчасові рамки ситуації і стихійним чином осмислювати свій обєкт управління більш менш системно. Система - це деяка цілісність, що складається з взаємозалежних частин (підсистем), кожна з яких вносить свій внесок до характеристики цілого. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно незалежні від середовища, що оточує систему, тоді як на відкриту систему діють чинники зовнішнього середовища. Системний підхід до управління організацією дозволяє розглядати організацію як систему, яка складається з певної кількості взаємозвязаних елементів (підсистем).Вихід з порядку будь-якої частини, яка входить в систему, призводить до порушення роботи всієї системи. Звязки в системі здійснюються через головні звязуючі процеси, такі, як комунікації, і прийняття управлінських рішень. Процес прийняття рішень регулює систему і управляє нею. Системний підхід виділяє військову організацію як систему, що має певну внутрішню організацію, що є специфічним способом взаємозвязку і взаємодії її компонентів. Це системний підхід до визначення, який припускає наявність наступних елементів військової організації: Людські ресурси, тобто люди, які входять до складу озброєних сил, інших озброєних формувань, органів, що забезпечують функціонування військової організації держави або суспільства;У даному дослідженні розглядається бойовий підрозділ, в якому немає спеціального відділу, штабу, координуючого центру, що забезпечує управління підрозділом в автономному режимі, тобто генерування дій, що управляють, і їх конкретні реалізації. У даному контексті під системами управління розумітимемо підрозділи по відношенню до свого командира і до командира більш високого рівня. Таким чином, формулюючи основну вимогу до даних моделей (систем) відділення, і взводу можна сказати, що: Керованість - це здатність переходу системи з одного заданого стану в інший заданий стан. Завдання управління підро