Тяжкість та вираженість клінічних проявів клімактеричного синдрому. Дисгоромональне захворюваннями молочних залоз шляхом розробки принципів його лікування. Взаємозв’язок гормонального та імунного гомеостазу. Центральна та вегетативна нервова система.
Аннотация к работе
Загальновідомо, що саме пери-та рання постменопауза є періодом найбільш виражених клінічних проявів клімактеричного синдрому (КС) з нейровегетативними та психопатологічними розладами, які потребують вчасної адекватної терапії, що полягає насамперед в корекції гормонального гомеостазу. Висока частота дисгормональних захворювань молочних залоз (ДЗМЗ) в пери-та ранній постменопаузі і потенційний ризик їх злоякісної трансформації зумовлюють значну актуальність вивчення особливостей перебігу клімактеричного періоду у даного контингенту жінок, і, зокрема розробки диференційованих методів лікування у них клімактеричного синдрому. Незважаючи на широке впровадження геропротекторних програм із застосуванням як негормональних методів, так і особливо замісної гормональної терапії (ЗГТ), яка вважається "золотим стандартом" в лікуванні клімактеричного синдрому, ще й на сьогодні немає чітких рекомендацій та схем лікування клімактеричних порушень у жінок з дисгормональними захворюваннями молочних залоз. Вивчити особливості клінічного перебігу клімактеричного синдрому у жінок з дисгормональними захворюваннями молочних залоз в пери-та ранній постменопаузі. Вперше доведено взаємообтяжуючий вплив клімактеричного синдрому і дисгормональних захворювань молочних залоз у жінок в пери-та ранній постменопаузі.На ІІ етапі дослідження було сформовано 4 групи пацієнток: І група - 132 пацієнтки з КС на тлі ДЗМЗ; ІІ група - 77 пацієнток з КС без ДЗМЗ; ІІІ група - 72 пацієнтки з ДЗМЗ без клімактеричного синдрому та IV група - 64 здорові жінки. Для пацієнток І групи притаманна і більш висока частота масталгії в порівнянні з іншими групами, а також більша інтенсивність больового синдрому особливо що стосується показника індексу дескрипторів, що свідчить про негативний вплив КС на перебіг ДЗМЗ. Більша вираженість психопатологічних розладів у пацієнток І групи і переважання психоемоційної складової в структурі клінічних проявів КС у жінок з ДЗМЗ спонукало до проведення подальшого дослідження особливостей стану центральної та вегетативної нервової систем та виявлення особистісних характеристик і визначення стресогенних чинників. Важливо відмітити, що у 88,75% пацієнток І групи і у 75,85% - ІІІ групи на першому місці було питання щодо онкологічних аспектів стосовно МЗ, тоді як у жінок ІІ групи тільки в 24,53% пацієнток визначалися онкофобії, а в IV групі - 18,33 % (р1-2, 1-3, 1-4, 3-2, 3-4 <0,05). Аналіз факторів системного імунітету у жінок досліджуваних груп показав, що на тлі зниження вмісту естрогенів і в більшій мірі гестагенів, у пацієнток з ДЗМЗ в пери-і ранній постменопаузі виявляються ознаки аутоімунного процесу, на що вказує більш висока концентрація ІЛ-12 (312,3±28,4пг/мл в І групі в порівнянні з 218,5±33,77 пг/мл у пацієнток ІІ групи з відсутністю патології МЗ та 35,2±2,67 пг/мл - у IV групі) та зниження функціонального резерву моноцитів за даними НСТ-тесту.У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та нове вирішення актуальної наукової задачі - зниження частоти та ступеня вираженості клімактеричного синдрому у жінок з дисгормональними захворюваннями молочних залоз та впровадження диференційованих комплексів його лікування на основі дослідження взаємозв”язків особливостей гормонального та імунного гомеостазу, стану центральної та вегетативної нервової системи і молочної залози. У жінок з клімактеричним синдромом в пери-та ранній постменопаузі частота дисгормональних захворювань молочних залоз складає 83,6%, що істотно перевищує даний показник (52,88%, р<0,05) у осіб відповідного віку без клімактеричного синдрому. Вузлові форми дисгормональних захворювань молочних залоз у жінок з клімактеричним синдромом відмічаються у 20,65% пацієнток, що суттєво перевищує даний показник у жінок без клімактеричного синдрому (12,6%), однак у першому випадку в структурі дисгормональних захворювань молочних залоз переважають кісти (15,3%), тоді як у жінок без клімактеричних розладів - фіброаденоми (14,6%). Перебіг клімактеричного періоду у жінок з дисгормональними захворюваннями молочних залоз супроводжується більш частим (83,32%) ніж у здорових жінок (62,14%) розвитком клімактеричного синдрому, і характеризується переважанням психоемоційної складової і тяжчими клінічними проявами (середній ІК=26,8±1,2 в І групі при 15,1±0,9 в ІІ групі) та більшою вираженістю масталгії, що вказує на взаємообтяжуваючий вплив цих станів. Серед пацієнток з дисгормональними захворюваннями молочних залоз, особливо при наявності клімактеричного синдрому, переважають жінки з сенситивним типом акцентуації особистості (41,60% та 30,32%), яким притаманна висока ступінь іпохондричності та реактивної і особистісної тривожності.