Вирішення питання ендокринної хірургії по удосконаленню діагностично-лікувальної програми при вогнищевих ураженнях щитоподібної залози. Підвищення точності верифікації діагнозу на доопераційному етапі, прогнозування адекватної хірургічної тактики.
Аннотация к работе
Мало розроблені питання прогнозування розвитку окремих різновидів вогнищевого ураження щитоподібної залози і алгоритму їх лікування для застосування у практичній медицині, критеріїв адекватності різних видів лікування тиреоїдної патології, реабілітації прооперованих хворих (Шідловський В.О. і співавт., 2002; Рибаков С.Й., 2002; Ларін С.О., 2002; Burch B., 1995; Анрі Ж.Ф., 2002). Визначити роль етіологічних факторів вогнищевих уражень щитоподібної залози та стан проблеми їх хірургічного лікування у промисловім регіоні. Науково обґрунтувати та впровадити діагностично-прогностичну систему і діагностично-лікувальний алгоритм для пацієнтів із вогнищевими ураженнями щитоподібної залози. Основна група І складалася із наступних підгруп: Іа - 112 хворих із доброякісними формами вузлового зобу; Іб - 35 хворих із “небезпечними” чи із невизначеним ступенем злоякісності вогнищевим ураженням (аденоми, мікро фолікулярний зоб); Ів - 50 хворих, у яких на поряд із вогнищевим ураженням виявлено ознаки хронічного тиреоїдиту; Іг - 35 хворих із раком щитоподібної залози. При цьому предикторами вогнищевих уражень, які потребують хірургічного лікування, визначено: вік у межах 50 років; незначний термін захворювання (до 1 - 1,5 років) із прогресивним збільшенням розмірів вогнища; чоловіча стать (75% досліджуваних пацієнтів чоловічої статі увійшли до складу підгруп зі злоякісними чи небезпечними за злоякісністю вогнищевими ураженнями ЩЗ); обтяжена спадковість за захворюваннями ЩЗ, яка спостерігалась у 43% пацієнтів обох груп із перевагою материнської лінії - 67,4%; обтяжений анамнез за ендокринною патологією (у 20% хворих, при цьому 69% складав цукровий діабет); наявність супутньої патології імунокомпетентних органів і систем (хронічний тонзиліт, хронічний гепатит, апендицит, захворювання статевих органів), які спостерігались у різних поєднаннях у 85% пацієнтів; дія несприятливих факторів зовнішнього середовища, яку підтверджено у 51% випадків захворювання.На підставі проведеного дослідження проведено аналіз стану хірургічного лікування указаної патології у регіоні, визначені основні предиктори та їх регіональні особливості при різноманітних вогнищевих ураженнях ЩЗ, що дало змогу сформувати і впровадити у практичну діяльність прогностичну шкалу і програму хірургічного їх лікування. Вогнищеві ураження ЩЗ складають основну частку тиреоїдної патології у регіоні і мають тенденцію до зростання. Хірургічна активність при лікуванні вогнищевих уражень ЩЗ мала тенденцію до зростання, при цьому загальна частка післяопераційних ускладнень (парез голосових звязок, гіпотиреоз, гіпопаритиреоз) не зменшувалась і знаходилась у межах 25-30%. При математично обґрунтованому визначенні чинників вогнищевих уражень ЩЗ або так званих предикторів, у 57% пацієнтів відзначено їх поєднаність, що підтверджує факт поліетіологічності тиреоїдної патології. Застосування розробленої прогностичної шкали потребує детального анамнестичного дослідження, клініко-лабораторного та інструментального обстеження із застосуванням медичного обладнання експертного класу і дає змогу визначити можливу тактику хірургічного лікування вогнищевих уражень ЩЗ.