Підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту у хворих на туберкульоз легенів. Розробка диференційованого підходу до вибору виду хірургічного лікування. Розповсюдженість захворюваності на туберкульоз легенів серед медичного персоналу.
Аннотация к работе
Сьогодні кількість хворих на туберкульоз серед населення України перевищує 800000 осіб, причому в структурі захворюваності домінують відкриті форми з виділенням мікобактерій туберкульозу (МБТ) в оточуюче середовище. Це необхідно враховувати при лікуванні захворювань пародонта в хворих на туберкульоз, як епідеміологічно несприятливу ситуацію не тільки для самого хворого, а й для лікаря-стоматолога. Визначити наявність мікобактерій туберкульозу в пародонтальних карманах хворих на генералізований пародонтит і туберкульоз легенів в залежності від стадії бактеріовиділення, клінічної форми основного захворювання та специфічної протитуберкульозної терапії. Вивчити вплив консервативного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на туберкульоз легенів на наявність мікобактерій туберкульозу в пародонтальних карманах. Матеріали дисертації про стан тканин пародонта, мікрофлору пародонтальних карманів, стан місцевого імунітету порожнини рота й цитокінової регуляції у хворих на туберкульоз легень розширюють уявлення про механізми розвитку й особливості перебігу генералізованого пародонтиту в даної категорії хворих і служать обгрунтуванням до індивідуального диференційованого підходу до лікування, вибору адекватних, найбільш ефективних методів комплексної терапії захворювань пародонта з урахуванням загальносоматичного стану.Проведено клініко-лабораторне обстеження, лікування і динамічне спостереження за 109 хворими на туберкульоз легенів віком від 18 до 60 років, з них 71,4 % осіб чоловічої статі. Загальна схема обстеження кожного хворого включала клініко-рентгенологічні і лабораторні (мікробіологічні, імунологічні) дослідження, які проводилися до і після комплексного лікування генералізованого пародонтиту з 3-х місячним інтенсивним курсом специфічною антибактеріальною терапією легеневого туберкульозу, що полягала у щоденному застосуванні ріфампіцину з ізоніазидом, піразинамідом і етамбутолом протягом 3-х місяців та інєкцій стрептоміцину протягом 2-х перших місяців. Комплексне лікування хворих на ГП планувалося в залежності від діагнозу і характеру перебігу захворювання і включало: професійну гігієну порожнини рота; місцеву антимікробну і протизапальну терапію пародонтальних карманів; за показаннями системну антибіотикотерапію, призначення нестероїдних протизапальних засобів, вибіркове пришліфування зубів, шинування рухливих зубів, хірургічні втручання, ортодонтичне лікування, протезування дефектів зубних рядів. У хворих на ГП II ступеня проведено 6 клаптевих операцій, 8 операцій гінгівотомії та 8 - гінгівоектомії, а у хворих на ГП ІІІ ступеня - 2 клаптеві операції, 2 операції гінгівотомії та 2 - гінгівоектомії. Мікробіологічні дослідження включали визначення мікробних асоціацій пародонтальних карманів у хворих на ГП і методи бактеріологічної діагностики туберкульозу - визначення мікобактерій туберкульозу в мокроті і в пародонтальних карманах.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у підвищенні ефективності лікування генералізованого пародонтиту в хворих на туберкульоз легенів шляхом удосконалення діагностики та застосування раціональних методів хірургічних втручань на пародонті. Встановлено, що мікобактерії туберкульозу продовжують бути присутніми у пародонтальних карманах і після проведення специфічної протитуберкульозної антимікробної терапії у 100% досліджених хворих. Консервативне лікування генералізованого пародонтиту, що включає місцеве використання антибактеріальних препаратів, у хворих на туберкульоз легенів не забезпечує санації пародонтального кармана по відношенню до мікобактерій туберкульозу. Проведення клаптевих операцій з використанням остеопластичних матеріалів не забезпечує остаточне усунення пародонтальних карманів і сприяє збереженню в них мікобактерій туберкульозу. Здобувачу належить клініко-лабораторне обстеження хворих, аналіз результатів, статистична обробка даних, участь у написанні статті.