Обґрунтування місця та ефективності блокаторів - рецепторів в сучасній амбулаторній фармакотерапії виразкової хвороби (пептичної виразки) дванадцятипалої кишки - Автореферат

Протягом довгого часу блокатори Н2-рецепторів є одними з основних діючих патогенетично ліків, зараз конкуренцію їм складають блокатори Н -К -АТФАЗИ, які вважаються найбільш потужними інгібіторами секреції HCL [В.Г. Які антигелікобактерні препарати доцільно застосовувати у складі комплексного амбулаторного лікування ВХ (ПВ) ДПК у поєднанні з блокаторами Н2-рецепторів? Підвищити ефективність амбулаторного лікування хворих на ВХ (ПВ) ДПК шляхом диференційованого призначення кислотоінгібуючих препаратів, зокрема блокаторів Н2-рецепторів, під контролем компютерної внутрішньошлункової РН-метрії, езофагогастродуоденоскопії, у складі лікувальних комплексів з сучасними антигелікобактерними препаратами. Визначити початкові критерії диференційованого відбору хворих на ВХ (ПВ) ДПК для комплексного амбулаторного лікування з застосуванням блокаторів Н2-рецепторів за результатами базальної топографічної РН-метрії по протягу шлунка. Методи дослідження: для визначення особливостей клінічного перебігу захворювання у хворих на ВХ (ПВ) ДПК використовувалися клінічні методи, проводилися загальноприйняті лабораторні дослідження, для вивчення кислотоутворюючої функції шлунка використовувалася система компютерної внутрішньошлункової РН-метрії, для макроскопічної оцінки стану слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки використовувалася езофагогастродуоденоскопія, для визначення інфікованості H.pylori застосовували біохімічний метод з використанням діагностичного набору “Хелікотест”, для аналізу та оцінки достовірності отриманих результатів використовували статистичні методи.Згідно з завданнями дослідження ми використовували у якості інгібіторів секреції шлунка блокатори Н2-рецепторів (фамотидин, нізатидин) або блокатор Н -К -АТФАЗИ (омепразол) з подальшим вивченням індивідуальної чутливості кожного хворого до застосованого препарату. Згідно з задачами дослідження, нами була досліджена внутрішньошлункова ацидність у хворих на ВХ (ПВ) ДПК різних вікових груп у стадії загострення захворювання (з ендоскопічно підтвердженою наявністю виразкового дефекту у цибулині ДПК), у стадії реміссії, та, відповідно, у здорових осіб різних вікових груп за допомогою базальної топографічної РН-метрії по протягу шлунка. В цілому, у хворих на ВХ (ПВ) ДПК віком до 60 років у стадії загострення хвороби найчастіше спостерігається наявність гіперацидності вираженої (ФІ РН 5), у той час як у хворих віком старше 60 років спостерігається переважно або гіперацидність помірна (ФІ РН 4), або нормоацидність (ФІ РН 3). Початковими критеріями диференційованого відбору хворих на ВХ (ПВ) ДПК для амбулаторного лікування з застосуванням блокаторів Н2-рецепторів ми вважали наявність індивідуального максимума внутрішньошлункової ацидності, що входить у ФІ РН 5 або ФІ РН 4, коли розподіл ФІ РН по протягу шлунка не перевищує 75% (гіперацидності вираженої або помірної, мінімальної, селективної, абсолютної за результатами базальної топографічної РН-метрії по протягу шлунка). Таким чином, неможливо передбачити наявність задовільної, слабкої чутливості чи нечутливості до блокаторів Н2-рецепторів взагалі, орієнтуючись на результати базальної топографічної РН-метрії по протягу шлунка, тому необхідно проводити фармакологічні проби хворим на ВХ (ПВ) ДПК індивідуально перед початком амбулаторного лікування.На сучасному етапі блокатори Н2-рецепторів зберігають своє місце в амбулаторній фармакотерапії як одні із базових засобів лікування хворих на ВХ (ПВ) ДПК за умовою їх диференційованого призначення з урахуванням даних компютерної внутрішньошлункової РН-метрії. Початковими критеріями диференційованого відбору хворих на ВХ (ПВ) ДПК для амбулаторного лікування з застосуванням блокаторів Н2-рецепторів є наявність індивідуального максимума внутрішньошлункової ацидності, що входить у ФІ РН 5 або ФІ РН 4, коли розподіл ФІ РН по протягу шлунка не перевищує 75% (гіперацидності вираженої або помірної, мінімальної, селективної, абсолютної за результатами базальної топографічної РН-метрії по протягу шлунка). Не зважаючи на існування кореляційних звязків між величинами, що характерізують початковий стан внутрішньошлункової ацидності (PH min, C max [H ]) за результатами базальної топографічної РН-метрії по протягу шлунка, та показниками динаміки розвитку (тривалістю латентного періоду) і вираженості (PH max, C min [H ]) кислотоінгібуючої дії блокаторів Н2-рецепторів, передбачити результати фармакологічної проби для кожного конкретного хворого неможливо, тому необхідно проводити фармакологічні проби хворим на ВХ (ПВ) ДПК індивідуально перед початком амбулаторного лікування. Одним із найбільш ефективних блокаторів Н2-рецепторів є фамотидин, що обумовлюється швидким розвитком і вираженістю кислотоінгібуючої дії препарату (за результатами фармакологічних проб, через 90,8 5,81 хв. після прийому 40 мг фамотидину досягяється максимально лужне значення РН, яке дорівнює 7,06 0,068, відповідно, через 104,7 5,06 хв. після прийому 20 мг фамотидину досягається максимально лужне значення РН, яке

2. Основний зміст роботи