Причини незадовільних результатів та ускладнень хірургічного лікування андрогензалежної та рубцевої алопеції. Особливості регіонального кровотоку в зоні алопеції і суміжних зонах та особливості стану покривних тканин голови в залежності від типу.
Аннотация к работе
У хворих на алопецію виявляються супутні захворювання, такі як бацилярний арахноідит, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, розлади шлунково-кишкового тракту, порушення обміну статевих гормонів (Пономарьова Є.Н. та ін., 1998; Самсонов Ю.П. та ін., 2000). Проте переважна більшість авторів констатує, що медикаментозні та апаратні методи лікування алопеції, хоча і використовуються протягом тривалого часу, дають нестійкий результат. Хірургічні методи здатні ліквідувати значні площі алопеції, проте дають значний інтраопераційний травматизм, спотворюють природний кут росту волосся, не дають можливості відновити волосяний покрив голови на 100%, залишають значні післяопераційні рубці, після використання хірургічного та мікрохірургічного способів корекції алопеції не досягається повне заміщення площі алопеції та відновлення нормальної густини волосся. Бракує досліджень по порівнянню ефективності хірургічного та мікрохірургічного способу корекції алопеції в залежності від її типу. Покращити результати хірургічного лікування андрогензалежної та рубцевої алопеції на основі: врахування стану регіонального кровотоку в зоні алопеції та суміжних зонах, індивідуальних особливостей стану покривних тканин голови, вдосконалення техніки операції.Іншими причинами втрати волосяного покриву голови були опікова травма - 142 спостереження (30,5%), в тому числі - полумям 78 випадків (16,8%), гарячою рідиною - 37 випадків (8%), хімічною речовиною - 15 випадків (3,2%), опіками гарячими предметами - 7 осіб (1,5%), ураження електричним струмом - 5 хворих (1,1%) та механічна травма волосяного покриву - 34 випадки (7,3%). Вогнищем РА в 33 (7,1%) випадках були гіпертрофічні рубці, в 47 випадках (10,1%) - атрофічні рубці, в 57 випадках - нормотрофічні рубці (12,2%). Гостру дерматензію (ГДТ) застосовували за умови достатньої мобільності шкіри волосяного покриву голови, сусідньої до зони алопеції (48 випадків) для усунення: площинних РА, локалізованих в одній анатомічній зоні (36 випадків); площинних РА, локалізованих в 2-ох анатомічних зонах (5 випадків); АА V-VI класів (7 випадків). Екстендерну пластику (ЕП) було застосовано у 28 випадках за умови відсутності мобільності шкіри волосяного покриву голови, сусідньої до зони алопеції, для усунення: площинних РА, локалізованих в одній анатомічній зоні (20 випадків), площинних РА, локалізованих в 2-ох анатомічних зонах (4 випадки), АА V-VI класів (4 випадки). Дозовану дермотензію (ДДТ) застосували у 94 випадках для лікування алопецій великої площі та за відсутності мобільності шкіри голови, сусідньої до зони алопеції, для усунення: площинних РА, локалізованих в одній анатомічній зоні (43 випадки); площинних РА, локалізованих в 2-ох і більше анатомічних зонах (36 випадків); АА V-VII класів (15 випадків).У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове розвязання наукової задачі - покращити результати хірургічного лікування андрогензалежної та рубцевої алопеції з урахуванням стану регіонального кровотоку, дано порівняльну ефективність різних методів хірургічного лікування алопеції. Більша частина незадовільних результатів хірургічного лікування рубцевої та андрогензалежної алопеції обумовлена перевищенням можливостей застосованого метода хірургічного втручання у кожному конкретному спостереженні: місцевої шкірної пластики при розмірах дефектів більших 25 см2 або ширині рубцевої алопеції більше 5 см; пластики ротаційними клаптями для закриття дефектів більших 70 см2; екстендерної пластики при рубцевій алопеції площею більшою 90 см2 та андрогензалежній алопеції площею більшою 120 см2; керованої дермотензії у разі розташування зони алопеції у лобній та скроневих зонах та її площі більшій 130 см2. Вибір методу хірургічно-мікрохірургічної корекції алопеції залежно від її типу та стану регіонарного кровотоку в зоні алопеції спричинив у 45% випадків обмеження показів до застосування оперативних втручань, повязаних з натягом тканин (пластика місцевими тканинами, гостра дерматензія). Згідно розробленого алгоритму пропонуються такі типи хірургічної корекції алопеції, залежно від стану регіонального кровотоку: 1) пластика місцевими тканинами рекомендована для усунення рубцевої алопеції стрічкоподібної форми, заміщення дефектів потиличної та скроневої зони площею від 8 до 20 см2; 2) пластика ротаційним клаптем рекомендована для усунення площинних рубцевих алопецій площею до 20 см2 у разі нормальної чи підвищеної мікроциркуляції у зонах сусідніх до алопеції; 3) гостра дермотензія рекомендована для усунення післятравматичних дефектів площею до 12 см2 та вогнищ андрогензалежної алопеції вертексної зони площею до 20 см2; 4) екстендерна пластика рекомендована для заміщення дефектів площею від 10 до 80 см2 без оголених глибоких структур у разі нормальної чи підвищеної мікроциркуляції у зонах сусідніх до дефекту та заміщення вогнищ андрогензалежної алопеції ІІІ-VI класу площею від 20 до 80 см2 у разі нормальної чи підвищеної мікроциркуляції в зонах алопеції; 5) дозована дермотензія рекомендов