Дослідження методів зменшення побічної дії протитуберкульозних лікарських засобів ізоніазиду та рифампіцину шляхом застосування нетоксичних препаратів природного походження кверцетину, його водорозчинної форми – корвітину і синтетичного тіотриазоліну.
Аннотация к работе
Лікування хворих на туберкульоз проводять стандартним курсом хіміотерапії, що включає препарати І ряду: ізоніазид та рифампіцин. Проведення дослідження комбінованої дії кверцетину, водорозчинної його форми - корвітину і тіотриазоліну з ізоніазидом та рифампіцином з метою зменшення їх побічної дії сприяє зясуванню фізіологічних, біохімічних і фізико-хімічних механізмів взаємодії цих лікарських засобів, а також дає змогу розробити рекомендації щодо ефективнішої фармакотерапії туберкульозу. Вивчити дію кверцетину, корвітину, тіотриазоліну на показники перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту, жирнокислотний склад ліпідів міокарду та печінки щурів, які отримували ізоніазид та рифампіцин. Визначити зміни морфологічної, гістохімічної структури печінки і міокарду щурів, осмотичну резистентність еритроцитів при сумісному застосуванні кверцетину, корвітину, тіотриазоліну з ізоніазидом та рифампіцином. Зясувати вплив кверцетину, корвітину, тіотриазоліну на функцію центральної нервової системи щурів, яким вводили ізоніазид і рифампіцин.Дослідження ґрунтуються на вимогах та рекомендаціях ДФЦ МОЗ України “Про затвердження Порядку проведення доклінічного вивчення лікарських засобів, Порядку визначення установ, які проводять доклінічне вивчення лікарських засобів” (Наказ МОЗ України №441 від 01.11.2001 зі змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ України №602 від 14.11.2005) (Доклинические исследования лекарственных средств: Метод, рекоменд. З метою визначення протекторної дії кверцетину, корвітину, тіотриазоліну в експериментах на мишах спочатку була вивчена гостра токсичність ізоніазиду та рифампіцину при внутрішньоочеревинному введенні ізоніазиду та внутрішньошлунковому - рифампіцину, а потім - профілактичний вплив препаратів кверцетин, корвітин, тіотриазолін в ефективних дозах. Іншим групам тварин перед введенням ізоніазиду і рифампіцину за 1 годину внутрішньошлунково вводили препарат кверцетин у дозі 20 мг/кг, внутрішньоочеревинно корвітин у дозі 10 мг/кг і тіотриазолін у дозі 100 мг/кг. У наступних серіях доведено, що попереднє введення препаратів кверцетин, корвітин, тіотриазолін дозозалежно збільшує ЛД50 протитуберкульозних засобів, паралельно зростає індекс захисту кверцетину, корвітину та тіотриазоліну по відношенню до протитуберкульозних засобів. Кверцетин, що застосовували разом з рифампіцином, понижував вміст первинних продуктів перекисного окиснення у печінці на 15%, у міокарді на 20%; корвітин нормалізував цей показник, зменшуючи рівень дієнових конюгатів на 29% та 26% порівняно з таким у тварин, яким вводили лише рифампіцин.Кверцетин, який вводили внутрішньошлунково, корвітин та тіотриазолін - внутрішньоочеревинно при попередньому введенні білим мишам зменшують гостру токсичність ізоніазиду (захисний індекс (ЗІ) кверцетину у дозі 20 мг/кг - 1,2; ЗІ корвітину у дозі 20 мг/кг - 1,3; ЗІ тіотриазоліну у дозі 100 мг/кг - 1,3) та рифампіцину (ЗІ кверцетину у дозі 20 мг/кг - 1,2; ЗІ корвітину у дозі 20 мг/кг - 1,4; ЗІ тіотриазоліну у дозі 100 мг/кг - 1,4). Кверцетин, корвітин, тіотриазолін нормалізують стан про-та антиоксидантної рівноваги (за вмістом первинних і вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів, ферментних показників антиокси дантного захисту, ліпідного складу тканин) та біохімічні показники сироватки крові (активність аланін-, аспартатаміно трансферази, лужної фосфатази), що виникають під впливом ізоніазиду (100 мг/кг при щоденному протягом 14 днів внутрішньоочеревинному застосуванні) та рифампіцину (200 мг/кг при внутрішньошлунковому застосуванні). Кверцетин, корвітин та тіотриазолін при одночасному застосуванні з ізоніазидом та рифампіцином проявляють нормалізуючий ефект щодо патоморфологічних та гістохімічних змін.