Аналіз доцільності використання партнерства в системі управління ринком житлово-комунальних послуг. Розробка алгоритму відбору значущих проектів для розвитку житлово-комунальної інфраструктури за допомогою механізму державно-приватного партнерства.
Аннотация к работе
Сьогодні значне коло проблем, повязаних з модернізацією житлово-комунального господарства неможливо вирішити тільки за рахунок регіональних та місцевих бюджетів. У світовій практиці для залучення приватних компаній з метою розвитку громадських інфраструктур і управління ними широко використовуються механізми державно-приватного партнерства (ДПП). Механізм застосування державно-приватного партнерства здатний забезпечити, перш за все, можливість здійснення суспільно-значущих проектів в найбільш короткі терміни, малопривабливих для традиційних форм приватного фінансування, а по-друге, підвищити ефективність проектів за рахунок участі в них приватного бізнесу, як правило, більш ефективного на ринку, ніж державні інститути. Крім того, при цьому забезпечується зниження навантаження на бюджет за рахунок залучення приватних коштів і перекладання частини витрат на користувачів, можливість залучення кращих управлінських кадрів, техніки і технологій, підвищення якості обслуговування кінцевих користувачів. Важливий внесок у розробку проблем розвитку партнерства держави і приватного сектору, в тому числі і в сфері ЖКП внесли зарубіжні та вітчизняні вчені: П.І.Надолішній, В.І.Тоді на зміну традиційній співпраці держави з приватним бізнесом як підрядником запроваджується модель, що отримала назву „приватна фінансова ініціатива” (Private Finance Initiative), за якої держава лише замовляла, але не оплачувала бізнесу спорудження тих чи інших капіталомістких обєктів. Проекти державно-приватного партнерства в житлово-комунальному секторі майже завжди містять в собі високий рівень ризиків внаслідок залучення великих фінансових коштів, невизначеності щодо витрат на модернізацію та експлуатацію комунальних систем, і невизначеності доходів. Сам принцип ДПП передбачає, що влада несе відповідальність за послуги, що надаються громадянам, але зовсім не обовязково, щоб влада безпосередньо здійснювала процес надання послуг або відповідала за інвестиції, необхідні для якісного надання послуг. Завдяки державно-приватному партнерству місцеві органи влади можуть частково зняти з себе відповідальність за управління процесом надання послуг та інвестування, зосередившись на контролі за якістю житлово-комунальних послуг, які надаються. Відзначимо особливу важливість цього елементу ДПП, оскільки навіть у розвинених країнах зі сформованою ринковою економікою, де давно вже сформувалося чітке правове поле для застосування різних форм ДПП, існує великий ринок консалтингових послуг, орієнтований конкретно на ДПП, функціонують десятки фірм, що спеціалізуються на наданні для державного сектора консалтингової підтримки процедур створення і функціонування державно-приватних партнерств, а також надання допомоги в технічній, фінансовій та юридичній експертизах при розробці та супроводі реалізації проектів ДПП;У цих умовах необхідно перейти до ефективної взаємодії державних органів влади з приватним бізнесом. розробити схему моніторингу проектів, що реалізуються за схемами ДПП, і судового захисту прав держави та інвесторів, як вітчизняних, так і зарубіжних. розробити типові форми інвестиційних угод та встановити чіткий порядок їх укладення, враховуючи повноваження державних, регіональних і місцевих рівнів управління (органів); розробити механізм публічної пропозиції (оферта) проектів інвесторам; вирішити питання бухгалтерського обліку, амортизаційної політики, податкового навантаження, враховуючи при цьому, що при реалізації складних капіталомістких проектів з тривалим періодом окупності податкове навантаження на інвесторів може бути значним, що робить використання цього механізму недоцільним; Крім того, слід зробити узагальнюючий висновок про необхідність (за соціальними критеріями) та доцільність (за ринковими критеріями) формування багаторівневого комунального соціального договору між населенням, державою і бізнесом щодо пропорцій формування доходів в процесі використання валового внутрішнього продукту (заробітної плати і прибутку) з урахуванням оплати населенням повної вартості житлово-комунальних послуг.