Розробка методів діагностики місцевого гіпертензивно-ішемічного синдрому у обпечених, способів визначення об’єму загиблих тканин при глибоких опіках і прогнозування перебігу опікової хвороби. Показання, терміни і методи виконання декомпресивних операцій.
Аннотация к работе
Ранні хірургічні втручання, до яких в першу чергу відносяться декомпресивні операції, є найсучаснішим методом лікування хворих з глибокими опіками, зниження у них числа ускладнень та інвалідізації (Гусак В.К. и соавт., 2000). Декомпресивні операції в комбустіології виконуються вже декілька десятиріч (Bailey H., 1942, Арьев Т.Я., 1966). За даними літератури, декомпресивні операції виконуються постраждалим від високовольтних електроопіків та у пацієнтів з глибокими циркулярними поразками кінцівок і тулуба (Біжко І.П. та співавт., 1998, Settle J.,1995). Дисертацію виконано в рамках планової науково-дослідної роботи відділу термічних уражень та пластичної хірургії Інституту невідкладної та відновної хірургії АМН України “Вивчення особливостей перебігу опікової хвороби у постраждалих внаслідок сполученої та комбінованої травми та розробка ефективних методів діагностики та профілактики ускладнень” (держ. реєстрація №0199V000552), яка виконувалась в період з 1999 по 2001 рік. Обєкт дослідження: постраждалі від глибоких та циркулярних опіків, яким своєчасно проводились декомпресивні операції (основна група), і яким такі операції не проведено (контрольна група).Усіх обпечених було розділено на 2 групи: основна група - 123 пацієнта, яким були виконані декомпресивні операції (некротомії, некрофасціотомії, некрофасціоміотомії, ізольовані фасціотомії), і контрольна - 37 хворих, яким ці операції не проводились. В перші дві доби 69,9% обпечених основної групи було госпіталізовано в клініку, в той час як в контрольній групі цей покажчик становив лише 10,8%. Було встановлено правила вимірювання ВФТ: маніпуляція проводилась в операційній під наркозом, якщо у обпеченого був субфасціальний опік кінцівок, клінічні прояви місцевого гіпертензивно-ішемічного синдрому і передбачалось проведення некрофасціотомії і/або ізольованої фасціотомії. Але через пізню госпіталізацію цих пацієнтів у клініку і максимально виражені прояви місцевого гіпертензивно-ішемічного синдрому вважалось недоцільним виконувати декомпресивні операції - їм зразу проводили некректомію або ампутацію ураженого сегменту кінцівки. В результаті біохімічних досліджень, які було проведено 22 обпеченим з циркулярними опіками кінцівок, визначено, що при виконанні декомпресивних операцій спостерігається в 1,5 раза менше накопичення продуктів перекисного окислення ліпідів, і в 2 раза менше знижуються показники антиокислювальної системи, чим в групі, де такі операції не виконувались (t>2, p<0,05).В роботі представлено теоретичне обгрунтування та практичне вирішення актуальної задачі покращення результатів лікування обпечених через застосування розробленої системи декомпресивних операцій. Клінічно цей синдром проявляється субфасціальним набряком, похолоданням кінцівки, різким порушенням або відсутністю рухів у суглобах через гостру згинаючу контрактуру. При загибелі 0,5-1% обєму тіла обпеченого передбачається тяжкий перебіг опікової хвороби; при поразці більш як 1% - прогноз несприятливий. При виконанні декомпресивних операцій кількість продуктів перекисного окислення ліпідів була в 1,5 разу, а зниження показників антиокислювальної системи в 2 раза менше в порівнянні з аналогічними показниками у хворих, яким декомпресивні операції не виконувались.